Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.
Григорій СКОВОРОДА - Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.
Григорій СКОВОРОДА - О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
- Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
Григорій СКОВОРОДА - У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш в подушках.
– Не навчили в пелюшках, не навчите в подушках!
- Гарна мазана паляниця, а не дитина.
- Тільки мазаний пиріжок гарний. У дитини заболить пальчик, а у мами серце.
- Дітки плачуть, а у мами серце болить.
- Матері кожної дитини жаль: бо котрого пальця не вріж — болить, і цей палець вріж — болить, і цього вріж — всі однаково болять: так і в матері діти —усіх однаково жалко.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Любить, як рідну матір.
- Любить, як сіль в очі.
- Любить, як собака дідька.
- Любить, як собака кота.
- Любить, як собака палицю.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Насамоті кожен бачить у собі те, чим він є насправді.
Артур ШОПЕНГАУЕР - Насилля створило перших рабів, боязливість їх увіковічнила.
Руссо - Наскільки люди розуміють свої помилки, бачимо з того, що, розповідаючи про свою поведінку, вони завжди вміють показати її у шляхетному світлі.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Наскільки людина, долає страх, настільки вона людина.
Карлейль - Нації, так само як індивіди, можуть жити двояко: або крадучи, або виробляючи.
Анрі СЕН-СИМОН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Хороших письменників постійно бракує, але ніхто їх не друкує.
Віктор РАДІОНОВ - Коли чорне важко видати за біле, його спочатку видають за сіре.
Віктор РАДІОНОВ - У розвинених державах зовнішня політика диктується внутрішньою, у недорозвинених – зовнішній тиск визначає внутрішню політику.
Віктор РАДІОНОВ - Ті, хто не визнає диктату США, і ті, хто є загрозою миру в усьому світі, – одні й ті самі особи.
Віктор РАДІОНОВ - Не кожний самородок золотий.
Віктор РАДІОНОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Тільки коли існує об'єднуюча спільна ідея української національної незалежності, можемо говорити про існування української нації.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ
"Листи до братів хліборобів", 1926 - України ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926 - Прогаяли великі дні Скалічені й маленькі люди, Заслинили в ганьбу і бруд Велику віру — й на руїнах Отарою мандрує люд, Що мав зродити Україну.
- Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна.
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Апологети писаризму", 1926 - Хіба тебе не захоплює сьогодні хоч би та ж ідея відродження твоєї нації?
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Вальдшнепи", 1927
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
