Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Як глупота є матiр усiх порокiв, так мудрiсть є справжня мати як наших чеснот, так i скромностi.
Григорій СКОВОРОДА - Очевидно, такий свiт: якщо сам чогось зробити не може, заздрить іншим.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба коли-небудь була дружба помiж скупими?
Григорій СКОВОРОДА - Де ти знайдеш жар, коли весь вогонь чеснот загас?
Григорій СКОВОРОДА - Що в кого болить чи радує – те в кожного в головi та на язицi.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хотіли, та хотій не дав.
- Хоч велика голова в Домахи, та мізків, як у комахи.
- Хоч великий татарський кінь, а дурний.
- Хоч вовки коня з’їли, та ми воза не дали.
- Хоч і мороз припікає, зате комарів немає.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Старий, як собака.
- Старий, як чорт.
- Старого вчить, як мертвого лічить.
- Старого парубка женити, як старе м'ясо варити.
- Старому і хворому горе завжди, як малому.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Логіка — гамівна сорочка фантазії.
Гельмар Нар. - Логіка — це мистецтво помилятися цілком правильно.
Джозеф Вуд Кратч. - Логіка — це моральність думки й мовлення.
Ян Лукасевич. - Луна відповідає на запитання, але тільки запитаннями ж.
Еміль Кроткий. - Льву Толстому посмертно присуджена премія Миколи Островського.
Борис Кам'янов.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Помились — і ти зробиш правильний вибір.
Олександр ПЕРЛЮК - Помилково стільки не накоїш.
Олександр ПЕРЛЮК - Поспішайте ще що-небудь зробити для свого народу, поки він ще не весь вимер.
Олександр ПЕРЛЮК - Почати б усе спочатку, та, на жаль, я вже не такий дурний та безтурботний!
Олександр ПЕРЛЮК - Права людини на народ не розповсюджуються.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Так, ми тебе збираєм, бо ти розбилась,
як вітер між шпильками блудних сосон. І все-таки ти — вітер. Ти торкаєш солоні груди моря — і воно хвилює; ти падаєш прозорим подихом на мутну сіль - і оживають її таємні м'язи - і на струнких долонях приносиш свіжий місяць. Женя Васильківська "Батьківщина", 1959 - Де ти, де ти, циганська приблудо,
Де ти, ніжна моя Батьківщино?.. Михайло ОСАДЧИЙ "Де ти, де ти, циганська приблудо...", 1960 - Ми стрінулись з тобою на Дніпрі,
Там губи я торкнув твої, Вітчизно, Там вивірив по тобі пульс любові, Годинник людства — з стрілками життя На цифрах смерті — звірив із твоїм... Ні, Батьківщино! Не лише стражданням
- Чи радістю я звернений до тебе!..
Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ "Український прелюд", 1962 - Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова... Громотить над світом люта битва За твоє життя, твої права. Василь СИМОНЕНКО "Задивляюсь у твої зіниці...", 1964
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|