Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хіба ж не зле це, коли просимо у Бога кращого, а самі не силуємося творити добро, що його так Бог любить?
Златоуст - Негласне діло ліпше, ніж слово недовершене.
Богослов - Слово схоже на дзеркало. Як дзеркало образ тіла й лиця показує, так і бесідою особливість душевного образу виявляється.
Фотій - Дій так, як кажеш, а не кажи діяння.
Фотій - Скільки в бою залізо може, стільки по містах – законне слово, добре написане.
Солон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не в успiхах, а в помилках людина пiзнас себе найправильнiше...
- Не вартий дірки від бублика.
- Не вартий дірки з бублика.
- Не вдержавшись за гриву, за хвіст не вдержишся.
- Не великий Москаль, та страшний.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Звивається, як муха в коломазі.
- Звивається, як муха в окропі.
- Звивається, як пес у сливах.
- Згинеш, як руда миша.
- Згинув, як березневий сніг.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Удаючи начебто ми потрапили в розставлену для нас пастку, ми виявляємо воістину витончену хитрість, тому що обдурити людину найлегше тоді, коли вона збирається обдурити нас.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Упертість породжена обмеженістю нашого розуму: ми неохоче віримо в те, що виходить за межі нашого світогляду.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Ухиляння від похвали – це прохання повторити її.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Філософія легко тріумфує над стражданнями минулими і майбутніми; але страждання сьогодення тріумфують над філософією.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Щастя нікому не здається таким сліпим, як тим, кому воно жодного разу не посміхнулося.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ці обличчя, що у новій владі, я вже десь бачив!
Олександр ПЕРЛЮК - Цікава бесіда перетворює годину на хвилину.
- Ціни ростуть навіть тоді, коли вже нічого не росте.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Часом тобi простягають руку, щоб ти швидше простяг ноги.
Ростислав ДОЦЕНКО - Часом тому, хто бере від життя все, не вистачає ордера на арешт.
Леонід ЗАБАРА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Іван ФРАНКО
"Строфи", 1895 - Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин
На себе самохіть кладе кайдани,
І кажуть всі: варт віл свого ярма,
Дивіться, як покірно тягне рало!
Ні, ймення слов'янина недарма
Синонімом раба між людьми стало!
Леся УКРАЇНКА
"Slavus-sclavus", 1895 - Ненавиджу красу, і силу,
І світло, й пісню, і життя,
Ненавиджу любов, чуття, —
Одно люблю лиш — забуття,
Спокій, безпам'ятну могилу.
Іван ФРАНКО
"В алеї нічкою літною...", 1896 - В моїх очах чоловік щось дійсно божеське, хоч — як ви раз казали — він має своє коріння в землі. Він може розвинутися в прегарний цвіт, але до того треба волі, треба борби і відречення.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Царівна", 1896 - Я не дивлюся на подружжя як на одиноку цілі женщини, т. є. не дивлюся як на головну ціль свого життя.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Царівна", 1896
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
