Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Найважче — пізнати самого себе, найлегше — давати поради іншим.
Фалес Мілетський - Найвища форма мудрості — доброта.
Талмуд - Найкращі вожді ті, існування яких народ не помічає.
Лао-ЦЗИ - Найпотрібніша наука — це наука забувати непотрібне.
Антисфен - Найстрашніше зло — смерть не має до нас ніякого стосунку, бо поки ми існуємо, смерть ще відсутня; коли ж вона приходить, ми вже не існуємо.
ЕПІКУР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Величається, мов сучка в човні.
- Величається, як куций бик в череді.
- Величається, як свиня в болоті.
- Розходивсь, як порося на орчику.
- Величається, як чумацька воша.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Тупий, як серп іржавий.
- Тупий, як сибірський валянок.
- Тягне, як швець шкіру, щоб більша була.
- Тягучий, як гума.
- У вічі, як лис, а поза очі, як біс.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Вороги – відмінний стимулюючий засіб.
Кетрін Хепберн - Ворогів я закидаю квітами – у труні.
Сальвадор Далі - Головний недолік більшості наших друзів – їх друзі.
NN - Господь дарував нам рідних, але друзів ми, слава Богу, вільні вибирати самі.
Етел Мамфорд - Група стає командою тоді, коли кожен її член впевнений в собі і в тому, що його внесок в загальну справу допомагає іншим.
Шидл
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Переживаємо період «лохоліття» .
Віктор ІГНАТЕНКО - Пересічні українці курс нацвалюти визначають ціною сала.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Переслухати жінку ще можна, а переконати — зась.
Віктор ІГНАТЕНКО - Підвищили рік виходу на пенсію. Йду на роботу. Пам’ятаю, що працюю, а де — ніяк не згадаю.
Валентина БУГРІЙ - Після зняття недоторканності у деяких депутатів виникає невловимість.
Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Стій, серце, стій! не бийся так шалено.
Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! Леся УКРАЇНКА "То be or not to bе?..", 1896 - В зів'ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю? Хто знає, який я чуття скарб багатий В ті вбогії вірші вкладаю? Іван ФРАНКО "Зів'яле листя"("Епілог"), 1896 - Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти. Годі ридати і плакати тяжко, Час нам зо сцени зійти. Іван ФРАНКО "Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896 - Рідна мова на чужині
Ще милішою стає. Павло ГРАБОВСЬКИЙ "Рідний край", 1898 - Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Valse melancholique", 1898
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|