Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
Григорій СКОВОРОДА - Люблю джерело i початок – вiчнi струменi, що течуть вiд випарiв серця свого. Рiки стiкають, потоки висихають, струмки зникають, тiльки джерело вiчно дихає випаруваннями, оживляє i прохолоджує. Одне джерело люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хто швидко прилiпляється до нової думки, той швидко вiд неї i вiдпадає. Що швидко запалюється, те раптово й гасне.
Григорій СКОВОРОДА - Чи може щось ширше розлитися, як думки!
Григорій СКОВОРОДА - Посудина для води, а не вода для посудини. Через те й душа моя, думки та серце мої кращi мого тiла.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Чиє горить, той нехай і гасить.
- Чим вищий тин, тим миліші сусіди.
- Чия шкода, того й гріх.
- Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати.
- Чого не тямиш, не берись.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Довгоногий, як журавель.
- Довгошиї, як жирафи.
- Доглядай, як око.
- Догоджає, як чирякові.
- Докоряє, як свекруха.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Музика є посередником між духовним і чуттєвим життям.
Бетховен - На гірських вершинах ти зможеш знайти тільки той дзен, який сам туди принесеш.
Роберт Пірсиг - На моїх руках є шрами від дотику до деяких людей.
Джером Д. Селінджер - На світі так багато жінок, з якими можна спати, і так мало жінок, з якими можна розмовляти.
Ернест Хемінгуей - На хліб заробляють руками, а на масло — головою.
Юзеф Булатович
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Коли в дружини падає виделка, то прийде мама, а коли в чоловіка — не звідти руки ростуть.
Роман КРИКУН - Коли гортаєш історію Московії, виразно бачиш: ті, хто називає себе «вєлікароссами», від троглодитів перейшли просто до занепаду, оминувши стадію цивілізації.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Коли грошей удосталь, хочеться спокою; коли їх багато — галасу; а як надзвичайно багато — влади.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Коли до щастя рукою подати, чоловік мріє про ноги.
Флоріан БОДНАР - Коли доносиш до людей правду — донесуть, куди треба.
Віктор ІГНАТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
І, може, недоля і лютеє горе
Пограються з човном моїм.
Євген ГРЕБІНКА
"Човен", 1833 - Тече вода в синє море
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думка" ("Тече вода в синє море..."), 1838 - Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Катерина", 1838 - У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком —
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844 - Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! злої!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
