Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
Григорій СКОВОРОДА - Не любить серце, не бачачи краси.
Григорій СКОВОРОДА - Що вподобав, на те й перетворився.
Григорій СКОВОРОДА - Не за обличчя судіть, а за серце.
Григорій СКОВОРОДА - людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хто не вмовчав – той наковчав.
- Хто плате,иой і музику замовляє.
- Хто рано встає, тому Бог дає, а хто пізно ходить – той сам собі шкодить.
- Хто спішить, той людей насмішить (смішить).
- Хто старе забуває – тому око геть.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Біду і грім не розіб'є.
- Біжи від тієї води, яка не дзюрчить і не біжить.
- Бійся блискавки ясного дня.
- Бійся тихої ріки, а не шумливої річки.
- Біла зима й чорне сіно з'їсть.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Зухвалість і боязливість мають одне джерело — непоінформованість.
ПЛУТАРХ - І батіг пускає паростки, потрапивши на сприятливий ґрунт.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - І в раю, напевне, розпочалися зміни.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - І все-таки вовки шляхетніші овець, їм важко уявити своє життя без останніх. А вівці?! Соромно сказати!
Станіслав Єжи ЛЕЦ - І душа інколи має бути на дієті.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Не все те, що у самому центрі Європи — європейське.
Олександр ПЕРЛЮК - Не всі люди браття, деякі — братани.
Олександр ПЕРЛЮК - Не всі наші депутати однакові: адже серед них є і мільйонери і мільярдери.
Олександр ПЕРЛЮК - Не знаєте, яку гілку влади рубати першою — рубайте стовбур.
Олександр ПЕРЛЮК - Не можна прийти до Європи окремо взятою віллою, селищем чи навіть містом.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Леся УКРАЇНКА
"Соntra spem spero!", 1890 - Не давайтеся ж у руки
Катам України,
Не давайтеся на муки,
Бийтесь до загину!
Василь МОВА
"Заповіт засланця", 1890 - Хай я загину, та хай сяє мило
Над людьми сонцем правда і надія!
Леся УКРАЇНКА
"Сон", 1891 - Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, —
досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
Леся УКРАЇНКА
"Досвітні огні", 1892 - Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох.
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Іван ФРАНКО
"Декадент", 1896
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
