Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не в тім убогість, коли добро зменшиться, а в тім, що жадоба збільшується.
Платон - Красти власність – низько, привласнювати – ганебно.
Филимон - Шануй батька свого й матір свою і люби ближнього свого, як себе.
Євангеліє - Батьки посеред божественного єства і людського перебувають, торкаються обох. Людського роду, бо створені і знов зотліють, а божественного, бо народили і небуттєве до буття привели.
І як Бог до тварі, так і батьки до чада, бо мов Бог несущим існування подарував, також ці силі його - Належить синові рабом бути отцю своєму і більше, ніж справжньому рабу: бо єством син уже раб отцю, а раб – за законом.
Аристотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Всі дівчата чиїсь наречені.
Євр. - Втікайте від тих, хто вас хвалить, і терпіть тих, хто вас гудить.
Італ. - Вуста матері лають, серце — благословляє.
Груз. - Вчися поводитись, спостерігаючи за іншими.
Япон. - Вщипни себе, щоб знати, як то іншому.
Япон.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Пожалів, як вовк порося, від'їв ніжки та й уся.
- Поживився, як пес макогоном.
- Поживився, як пес мухою.
- Поживився, як сірко паскою.
- Позеленів, як трава.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Я можу їм це пояснити, але я не можу за них це зрозуміти.
Dan Rather - Я написав шість книг; вони зовсім непогані для людини, що прочитала всього дві.
Джордж Берні - Я наполягаю на вилученні приватного життя зі сфери суспільної уваги.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Я не боюся вмерти. Я просто не хочу бути при цьому присутнім.
Вуді АЛЕН - Я не буду заперечувати, що дружина може захопитися своїм чоловіком, — зрештою , він теж чоловік.
Жерар де Нерваль
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Довести можна будь-яку дурницю, вистачило б розуму.
Олександр ПЕРЛЮК - Зрозуміти жінку – це значить нічого не зрозуміти.
Олександр ПЕРЛЮК - Не пити треба в міру.
Олександр ПЕРЛЮК - Наші жінки роздягнуті не гірше від француженок.
Олександр ПЕРЛЮК - У кожній жінці стільки хорошого, що його вистачить не одному чоловікові.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова,
Щоб виливать журбу, сльози.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Теплий кожух, тілько шкода —
Не на мене шитий,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.
Далебі, правда!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841 - Може, верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.
Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чигирине, Чигирине...", 1844 - Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...", 1845
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
