Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- То навiть добре, що Дiоген був приречений на заслання: там вiн узявся до фiлософiї.
Григорій СКОВОРОДА - Так само, як боязкi люди, захворiвши пiд час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть на невеликого човна, а звiдти знову переберуться у тривесельник, але нiчого не досягають цим, бо разом iз собою переносять жовч i страх,– так і життєвi змiни не усувають з душi того, що завдає прикростi і непокоїть.
Григорій СКОВОРОДА - Безумцевi властиво жалкувати за втраченим i не радiти з того, що залишилося.
Григорій СКОВОРОДА - Ти не можеш вiднайти жодного друга, не нашукавши разом з тим i двох-трьох ворогiв.
Григорій СКОВОРОДА - Бiльше думай, а тодi вирiшуй. Спiши повiльно!
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- І побити і полаяти, та як є за що.
- На битій дорозі трава не росте.
- Хто годує, той і бє.
- Кого люблю, того й бю.
— Хто кого любить, той того чубить.
—... гудить.
—... згубить.
- Бють, — не на лихо учать.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Господар, як з лика батіг.
- Господарює, як у себе вдома.
- Гостра, як ніж.
- Гостра, як спис.
- Гострий, як бритва.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Життя для мене не танення свічки. Це щось схоже на чудовний факел, який потрапив мені до рук на мить, і я хочу змусити його палати якомога яскравіше, перш ніж передати наступним поколінням.
Бернард Шоу - Життя примушує людину багато дечого робити добровільно.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Життя серця, життя душевне, радiсть, надiя i любов – ось iстиннi багатства.
Бічер - Жінка, яка намагається бути схожою на чоловіка, так само потворна, як жінкоподібний чоловік.
Лев Толстой - Жодна людина не буває повторенням іншої і сама є неповторною.
Нексе
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ні риба ні м’ясо, а щось заморське.
Мар’ян КОНАШЕВСЬКИЙ - Ні сіло ні впало, віддай, бабо, бізнес.
Мар’ян КОНАШЕВСЬКИЙ - Ніколи не вказуйте людям на їхні помилки: розумний помітить їх сам, дурень не помітить ніколи, а середній стане вашим ворогом.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Ніщо так не вгамовує голод, як спрага.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Ніщо так не відриває від землі, як п’єдестал.
Микола ПАСЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Висне небо синє,
Синє, та не те!
Світе, та не гріє
Сонце золоте.
Яків ЩОГОЛІВ
"Осінь",1883 - Я нам'ятую вечір темний
Тепер далекої весни,
Зелений берег, ліс таємний,
Смоляні пахощі сосни.
Яків ЩОГОЛІВ
"Пляц", 1883 - Вечоріє і темніє,
По землі лягає мла,
І не зійде срібний місяць:
Хмара небо затягла.
Яків ЩОГОЛІВ
"Вечір", 1887 - Гей, ти, степ широколаний,
Мій килиме сріблотканий!
Розпростерся ти широко,
Що не скине й орле око
Твоє займище безкрає!
Іван МАНЖУРА
"Степ", 1890 - Гетьте думи, ви, хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
Леся УКРАЇНКА
"Соntrа sреm sреrо!", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
