Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!
Григорій СКОВОРОДА - Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.
Григорій СКОВОРОДА - Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
Григорій СКОВОРОДА - Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
Григорій СКОВОРОДА - Лід на те й родиться, аби танути.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Молодого не посилай женитися, а старого — осла вибирати.
Іран. - Молодому женитися рано, а старому — пізно.
Болг. - Мудра людина не надає значення людині за її слова і не легковажить словами тільки тому, що вони промовлені нікчемною людиною.
Кит. - Мудреці повинні бути вдячні дурням: якби не вони, то не знали б, хто мудреці.
Євр. - Мудрий вимагає всього лише від себе, нікчемний вимагає всього від інших.
Кит.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Така в неї душа чиста, як теє сонечко навесні: не пече, а гріє.
- Така гарна пика, що як виглянула у вікно, то три дні собаки ґвалтували.
- Така гарна, як пані намальована.
- Така гарна, як ти дівка.
- Така добра, як дідова торба.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Письменник — це людина, яка вміє з кожним розмовляти його мовою.
Володимир Брюґґен. - Письменник — це людина, якій писати важче, ніж решті людей.
Томас Манн. - Письменник — це не той, хто багато пише, це той, кого багато читають.
Михайло Генін. - Письменник дорівнює читачеві.
Йосиф Бродський. - Письменник завжди буде в опозиції до політики, доки сама політика буде в опозиції до культури.
Михайло Булгаков.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Розкутий дух може вільно шугати у високостях, але спустившись на землю, він мусить спиратись на букву.
Ростислав ДОЦЕНКО - Розперезуються одні, а пояси затягують інші.
Леонід ЗАБАРА - Розумний народ вибирає таку владу, до якої в нього руки доходять.
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Розумний собака не гавкає у чужому дворі.
Юрій РИБНИКОВ - Розумний той, чий розум зверху.
Ростислав ДОЦЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Над ставом місяць тихо став,
І ліс задумався на чатах.
Бліді були твої уста,
А в мене зацвіли шкарлатом.
Наталя ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА
"Над ставом місяць тихо став...", 1934 - Палає ніч пташиним співом.
Хто ж, люба, ложе нам постелить?
Дивись, як сяє мерехтливо
У вікна місяць — чару келих.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Весільна ніч", 1935 - І, відділившись від юрби,br> загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Два серця", 1935 - Послухай: б'є весільний бубон
і клени клоняться, мов пави.
В твоє волосся, моя люба,
заплівся місяць кучерявий.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Весільна", 1935 - Радосте моя синьоока,
Моя радосте мила,
Як зоря, що високо
Наді мною спинилась.
Юрій ЛИПА
"До панни...", 1938
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
