Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Шукаємо щастя по кражах, столiттях, а воно скрiзь завжди з нами; як риба у водi, так i ми в ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Воно схоже до сонячного сяяння – вiдчини лише вхiд у душу свою.
Григорій СКОВОРОДА - Математика, медицина, фiзика, механiка, музика зi своїми сестрами – м глибше їх пiзнаємо, тим сильнiше палять серце наше голод i спрага.
Григорій СКОВОРОДА - Невже ти не чув, що сини вiку мудрiшi вiд синiв дня?
Григорій СКОВОРОДА - Не розум вiд книг, а книги вiд розуму створилися.
Григорій СКОВОРОДА - Скiльки ми накидали в наш шлунок священних слiв!
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Поклади два пальці в рот.
- Трудно дівку силувати, коли парубок не хоче.
— Трудно парубка силувати, коли дівка не хоче. - Не рад пес, що вбитий, ще й ногами дриґає!
- Такий мені пан: у соломі спить, а зубами ся чіхає.
- Назад з корогвами: нема мерця дома; пішов косити. (Замість "назад", як за чим прийшли, а нема).
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Моя жіночка, як картиночка.
- Мутить, як під греблею біс.
- Мутить, як той вир.
- М'який, як пампух.
- М'який, як подушна.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- З хлопчиками вічне лихо. Одні ледве рухаються, так що хочеться плакати; інші настільки моторні, що ти дійсно плачеш.
NN - За все, що робить християнин, він відповідає особисто. За все, що робить єврей, відповідають усі євреї.
Ганна Франк - За гарною погодою треба відправлятися до Раю, за гарною компанією — до Пекла.
Mark Twaіn - За гроші не можна купити любов, але можна поліпшити вихідні позиції для торгу.
Лоренс Пітер - За ешелонами вищої влади тягнеться склад злочинів.
А. Нікітін
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Злочинність потрібна злочинцям.
Анатолій ЗАКРЕВСЬКИЙ - Знаючи себе більше, ніж інші, ми, проте, продовжуємо любити себе більше, ніж інші.
Борис РЕВЧУН - Золотошукачі в церкві гріхи відмивають. А на копальнях — намивають.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Зоопарк — це єдине місце, де на тебе не дивляться звіром.
Іван ТОКАРЧУК - Зробимо гривню зеленішою за долар — нехай їх задушить зелена жаба!
Борис РЕВЧУН
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
І, може, недоля і лютеє горе Пограються з човном моїм. Євген ГРЕБІНКА "Човен", 1833 - Тече вода в синє море
Та не витікає; Шука козак свою долю, А долі немає. Тарас ШЕВЧЕНКО "Думка" ("Тече вода в синє море..."), 1838 - Єсть на світі доля,
А хто її знає? Єсть на світі воля, А хто її має? Тарас ШЕВЧЕНКО "Катерина", 1838 - У всякого своя доля
І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком — За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Тарас ШЕВЧЕНКО "Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844 - Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої! Коли доброї жаль, Боже, То дай злої! злої! Тарас ШЕВЧЕНКО "Минають дні, минають ночі...", 1845
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|