Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- І в справах не губитися, і в речах не розтікатися, і в уявленнях не блукати, душею не стискатися раптом, або ж із себе вискакувати.
Марк АВРЕЛІЙ - І знайшов я, що гірше смерті жінка, тому що вона — сітка і серце її — сільця, руки її — окови.
Екклесіаст - І не Адам спокушений, але дружина, спокусивши, впала в злочин.
Апостол Павло - І пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними.
Євангеліє від Іоанна - І рани не болять у переможців.
Публій Сір
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Зсунувся з глузду, як пес з соломи.
- Не всі дома — пішли по дрова.
- Буряк — не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.
- Високий до неба, а дурний як треба.
- Шилом моря не нагрієш — від тяжкої роботи не розбагатієш.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ледачий, як пес.
- Лежить, мов дубова колода.
- Лежить, як віл.
- Лежить, як галушка.
- Лежить, як камінь на душі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- До журналу мод додавали викрійки з бюджету.
Олександр Ботвинников. - До його мовчання варто прислухатися.
Н. Тараканов. - До кіно треба ставитися не як до шматка життя, а як до шматка торта.
Альфред Хічкок. - До кумедного я ставлюся серйозно, коли уявляю його в кумедному вигляді.
Карл Маркс. - До питання про рівність. Всього лише проста прибиральниця, а як вона запросто заходить до будь-якого кабінету!
Валентин Чемерис.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Істини не доводять, їх заперечують.
Роман КОВАЛЬ - Ворог не має статі.
Роман КОВАЛЬ - Доля зрадникам не усміхається.
Роман КОВАЛЬ - Найкрасивіші блискавки народжують шаблі.
Роман КОВАЛЬ - Ніхто нам нашої землі не подарує.
Роман КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Леся УКРАЇНКА
"Слово, чому ти не твердая криця...", 1896 - Стій, серце, стій! не бийся так шалено.
Вгамуйся, думко, не літай так буйно!
Не бий крильми в порожньому просторі.
Ти, музо винозора, не сліпи
Мене вогнем твоїх очей безсмертних!
Леся УКРАЇНКА
"То be or not to bе?..", 1896 - В зів'ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто знає, який я чуття скарб багатий
В ті вбогії вірші вкладаю?
Іван ФРАНКО
"Зів'яле листя"("Епілог"), 1896 - Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.
Іван ФРАНКО
"Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896 - Рідна мова на чужині
Ще милішою стає.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Рідний край", 1898
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
