Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ти не зобов’язаний доводити роботу до кінця, але й не повинен ухилятися від неї.
Доручивший тобі роботу надійний. - Тим охотніше топчуть ногами, чим колись сильніше боялися.
Лукрецій - Тіла ваші суть храм живучого в вас Святого Духа, якого маєте ви від Бога, і ви не свої.
Апостол Павло - Тіло, душа, дух. Тілу належать відчуття, душі — прагнення, духу — основоположення.
Марк АВРЕЛІЙ - Тільки одне благо — знання, і тільки одне зло — неуцтво.
СОКРАТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Наше не пропаде, як попівське.
- Хоч гріха вкушу, а своєго не облишу.
- Най того опанує, хто свого не пильнує.
- Чи взяв, чи не взяв, аби за моє стало (або: аби за своє взяв).
- Чия основа, аби моє поткане.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Гудуть, як жуки.
- Гудуть, як у вулику.
- Гукає, як з переляку.
- Гуляє, як вітер у чистому полі.
- Гуляє, як Пилип в кукурудзі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Суворість вдачі у жінок – це білила і рум'яна, якими вони відтіняють свою красу.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Судження наших ворогів про нас ближчі до істини, ніж наші власні.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - У більшості людей любов до справедливості – це просто острах піддатися несправедливості.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - У нас усіх завжди досить сили, щоб переносити нещастя інших.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Удаючи начебто ми потрапили в розставлену для нас пастку, ми виявляємо воістину витончену хитрість, тому що обдурити людину найлегше тоді, коли вона збирається обдурити нас.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Низи не можуть так жити, а нагорі низам щиро співчувають, проте продовжують з них знущатися.
Олександр ПЕРЛЮК - Низи не можуть так жити? А хто їх питає?!
Олександр ПЕРЛЮК - Нині сухими з води найчастіше виходять жирні коти.
Леонід ЗАБАРА - Ніхто так не зацікавлений у своїй роботі, як злодії, шахраї й кар’єристи.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Ніхто так не пнеться на п'єдестал, як карлики.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Будем, брате,
З багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти, Явленними піч топити, А кропилом будем, брате, Нову хату вимітати! Тарас ШЕВЧЕНКО "Світе ясний! Світе тихий!", 1860 - А од коріння тихо, любо
Зелені парості ростуть. І виростуть; і без сокири Аж зареве та загуде, Козак безверхий упаде, Розтрощить трон, порве порфиру, Роздавить вашого кумира, Людськії шашелі. Тарас ШЕВЧЕНКО "Бували войни й військовії свари...", 1860 - ...Із того часу всі в нас поділились на живих і мертвих, та й довго ще ділитимуться.
Пантелеймон КУЛІШ "Промова на похороні Шевченка", 1861 - В характері українсько-руського народу відзначається особливо перевага особистої свободи, а в великоруськім переважає загальність.
Микола КОСТОМАРОВ "Дві руські народності", 1861 - І багацько лиха вдіє
Гайдамацька зграя: Не то Польща і Вкраїна Лишенька зазнає! Василь МОВА "Троїсте кохання", 1863
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|