Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Сонні видіння денних помислів є відгуком: як уві сні побачить улюблене, тим і втішиться.
Святий Василь - Зле не бачить, що є зло.
Святий Василь - Коли віддячить злом за благе, то й від дому його не відніметься зле.
Нил - Гідним є уподібнюватись піфагорійським філософам, ті ж бо, коли посваряться зі своїми родичами або з людьми, ще до того, як сонце сяде, подають правицю один одному і, замирившись та розцілувавшись, розійдуться.
Плутарх - Мов дим, дихання в ніздрях ваших і швидкопливне життя ваше, мов стовпи хмарні. Тінь-бо мимохідне життя наше.
Соломон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не наш віз, не наш кінь.
– ... Хай гуркоче, куди хоче.
- Коза наша, і мясо наше.
- Відчіпного дати.
- Карай, та назад оглядайся.
- За одного винного, сто невинних гине.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Оце пропав, як з мосту впав.
- Оце розтяв двері, як теща рота.
- Оченята, як зірочки.
- Очепилась, як та оса межи очі.
- Очепилась, як хвіст.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- ЗАКОНИ ФРЕДЕРІКСА:
Ніколи не слухайте свою власну рекламу.
Ніколи не дозволяйте власному маркетингу збити вас зі шляху істинного.
- ЗАКОНИ ХУАРЕСА:
Люди — це єдині живі істоти, здатні повернутися вже пройденою дорогою назад, щоб усе-таки зробити ті помилки, яких вони до того змогли уникнути.
Що більша кількість осіб, залучених до якоїсь події, то менш інтелектуальним стає кожен з її учасників.
- Закопуючи свій талант, не забудь його поливати потом.
Олег Келлер. - Закрався в літературу, як друкарська помилка.
Еміль Кроткий. - Залиште людям їхні помилки — це найкраще, що вони мають.
NN
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Після того, як ми відмовилися від ядерної зброї, нас закидалаи бананами.
Олександр ПЕРЛЮК - Після того, як ти став безсмертним, можна і вмирати.
Олександр ПЕРЛЮК - По вуха зав’язані в багнюці, але честь мундира не заплямили.
Олександр ПЕРЛЮК - Повернути награбоване? Та це ж грабунок!
Олександр ПЕРЛЮК - Повір у себе, навіть якщо для цього треба себе обдурити!
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- А справжня муза неомузена
там десь на фронті в ніч суху
лежить запльована, залузана
на українському шляху.
Павло ТИЧИНА
"Плуг", 1920 - За всіх скажу, за всіх переболію,
я кожен час на звіт іду, на суд.
Павло ТИЧИНА
"За всіх скажу...", 1922 - Немов той Дант у пеклі,
стою серед бандитів і злочинців,
серед пузатих, ситих і продажних,
серед дрібних, помстливих, тупоумних,
на купі гною жовчного, що всмоктує, затягує на дно:
співай, поете, з нами в тон!
Стою — мов скеля, непорушний.
Павло ТИЧИНА
"Відповідь землякам", 1922 - Співай, ненько, тихесенько,
як давно співала,
коли мене маленькою
до сну колисала!..
Уляна КРАВЧЕНКО
"Співай, ненько, тихесенько...", 1925 - Митцем треба народитися...
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Камо грядеши", 1925
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
