Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Той, хто не вміє мовчати, не вміє і говорити.
Луцiй Анней СЕНЕКА - Той, хто перемагає інших – сильний, той, хто перемагає самого себе – могутній.
КОНФУЦІЙ - Той, хто, повертаючись до старого, здатний відкривати нове, гідний бути вчителем.
КОНФУЦІЙ - Тому що ніколи в цьому світі ненависть не припиняється ненавистю, а відсутністю ненависті припиняється вона.
Будда - Тому, хто відважився діяти, за звичай, буває удача; і навпаки, вона рідко буває тим, хто зволікає та бариться.
Геродот
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Пасує, як свині сідло, а собаці п’ята нога.
- Перестояна трава — не сіно, а труха.
- Пийте, жили, поки живі, а підете до гробу, то вип’єте хворобу.
- Писав писака — не розбере й собака.
- Пишна, як у саду вишня.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Перший келишок, як по льоду, другий, як по меду, а третій не питай, лише давай.
- Пестить, як голубку.
- Пече, як місячний промінь.
- П'є горілку, як воду.
- П'є, як у лазні у піч ллє.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- По тому, як тремтять громадяни, можна довідатися, який фундамент у держави.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Побачення — це зустріч, на яку чоловік приходить з квітами, а жінка з запізненням.
Іржи Сухій - Побачивши загублену жіночу хусточку, подумай, чи досить ти заможний, щоб її підняти.
Мечислав Козловський - Поважаючий себе шпигун менше, ніж на три розвідки не працює.
Авессалом Підводний - Повії — це необхідність. Інакше чоловіки накидалися б на порядних жінок на вулицях.
Наполеон І
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Казав пан: на пай дам. А як уродило — в носі закрутило.
Григорій КРЯЧКО - Капіталізм — це комунізм для олігархів.
Олександр ПЕРЛЮК - Каша стане смачнішою, коли підвищаться ціни на цукор і молоко.
Флоріан БОДНАР - Квартира від гуртожитку відрізняється тим, що в ній обов’язки коменданта
- Ковалі свого щастя наймайстерніше вміють кувати кайдани.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ой ішов козак з Дону, да, з Дону додому,
Да й сів над водою, проклинає долю:
"Доле ж моя, доле, чом ти не такая,
Ой чом не такая, як доля чужая?"
Бурлацька пісня - Ой доле людськая, чом ти неправдива,
Що до інших дуже щира, а до нас зрадлива?
Рекрутська пісня - Де ти бродиш, моя доле?
Не докличусь я тебе.
Степан Писаревський
"Доля". 1827 - Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
І, може, недоля і лютеє горе
Пограються з човном моїм.
Євген ГРЕБІНКА
"Човен", 1833 - Тече вода в синє море
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думка" ("Тече вода в синє море..."), 1838
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
