Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Немає бiльшоi муки, як хворiти думками, мучитись серцем, мерзнути душею вiд холодного скрежету і відчаю. О, коли б ми цього морозу хоча б вполовину боялись!
Григорій СКОВОРОДА - ...коли хто веселий, той і в хворобi здоровий. Не всякий, тілом здоровий, весело живе. Тож видно, що одна річ здоров’я й інша річ – веселість душi.
Григорій СКОВОРОДА - О, якби у мене був духовний меч! Я б знищив у тобi скупість, убив розкiш і дух нетверезості, вразив би честолюбство, розтрощив би марнолюбство...
- З плодiв та i того, який кiнець, суди всяку справу.
Григорій СКОВОРОДА - ...соколи i орлами вгору, в простiр чистого неба нехай пiдносяться, залишивши трясовину для низького невiгластва.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Гріху міх. А міх поза плече, а гріх утече.
- Обіцянка-ганка, а дурному радість.
- Живе собі, як бик у царині.
- Не одні постоли чорт пірвав, доки тих двох у ракаш (до купи) загнав.
- На кони сидить і коня глядає. (шукає).
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Сидить, як кулик на болоті.
- Сидить, як миша під віником.
- Сидить, як морква в гнізді.
- Сидить, як морква в грядці.
- Сидить, як на вогні.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Посада додає достоїнство зовнішнє, який лише зрідка супроводжує достоїнство особистості: за високе місце доля звичайно мстить незначністю душі.
Балтасар Грасіан - Посади часто змінюють вдачу.
Сервантес - Практика — кращий критерій істини.
Карл Маркс - Про рекламу можна сказати, що це наука затемнювати розум людини доти, поки ти не одержиш від нього гроші.
Стівен Батлер Лікок - Продовжуйте йти до мети — успіх часто чекає Вас за найближчим поворотом. Але тільки тих, хто не схибив зі шляху.
Марко Хансен
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Вночі у всіх краще виходить.
Роман Скрипін - У жодній революції молодь не бере такої активної участі, як у сексуальній. Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
- Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея, — не може ж інакше буть!
Павло Тичина - Вони не дають нам жити – ми не дамо їм панувати!Степан БАНДЕРА
- Все в наших руках, крім влади, звичайно.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ти зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько, Най розпука та й лютая
- Вирве ми серденько.
Маркіян ШАШКЕВИЧ "Розпука", 1837 - Скажи мені правду, мій добрий козаче,
Що діяти серцю, коли заболить, Як серце застогне і гірко заплаче, І дуже без щастя воно защемить? Олександр Афанасьєв-Чужбинський "Є. П. Гребінці", 1841 - І тепер я розбитеє
Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою. Тарас ШЕВЧЕНКО "Три літа", 1845 - Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь... Тарас ШЕВЧЕНКО "Минають дні, минають ночі...", 1845
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|