Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто завинить перед Небом, тому молитися буде нікому.
Конфуцій - Для того, щоб ми були щасливими, нашому щастю завжди повинно чогось не вистачати.
К. А. Гельвецій - Амбіції руйнують свого власника.
Талмуд. - Багатії та царі, віддаючи шану філософам, роблять честь і їм, і собі; та філософи, плазуючи перед багатіями, їм слави не додають, а ось себе знеславлюють.
Плутарх - Багато величного є на землі, але немає нічого більш великого, ніж людина.
Софокл
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ніхто не загадує по цій стежці (співати кобзареві думу).
- Він стільки пісень знає, що й на воловій шкірі не списав би.
- Може він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зівяв.
- Як заспівають, мов тебе на крила піймають.
— Як бувало заспіваю, так його (батькова) душа в небо росте.
- Уже дівчата закували (пісень на весні).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вівця вирощує руно не тільки для себе.
- Від господарського ока худоба поправляється.
- Від доброго дерева - добрий і плід.
- Від доброго кореня - добрий і одкорінок.
- Від догляду і кінь слухнянішає.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- У тих, кому нема чого робити, завжди багато помічників.
Михайло Генін. - У тих, хто пише ясно, є читачі, а в тих, хто пише темно, — коментатори.
Альбер Камю. - У фантастичних романах головним було радіо. При ньому очікувалося щастя людства. Ось радіо є, а щастя нема.
Ілля Ільф. - У фільмі має бути початок, середина і кінець, але не обов'язково саме в цьому порядку.
Жан-Люк Ґодар. - У цій книзі я був абсолютно щирим і на 850-й сторінці розповів про свою першу помилку.
Генрі Кіссинджер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Не любиш падати — високо не піднімайся.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Не май сто карбованців, а май сто друзiв, у яких i візьми по карбованцю.
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Не можна двічі увійти в одну ріку, не змінивши партійності.
Олександр ПЕРЛЮК - Не мрій про краще життя, коли переходиш в забороненому місці вулицю.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Не мудруй, якщо не хочеш опинитись в дурнях.
Володимир ШАМША
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Темнота печерна розум
Хмарами вкривала
І про щось невідоме
Серцю промовляла.
Пантелеймон КУЛІШ
"Маруся Богуславка", 1899 - Перехресні стежки.
Іван ФРАНКО
Назва повісті, 1900 - Щоби вам не судилась найтяжча судьба,
Найстрашніша клятьба — полюбити раба!
Іван ФРАНКО
"На ріці вавілонській — і я там сидів...", 1902 - Але Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують одні одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть. Він все ще добрий для них.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Ми люди, що знаємо лиш землю!Вона чорна та й руки наші почорніли від неї, та проте вона свята.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
