Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ніколи не давай повної волі своїй уяві: вона породить чудовиськ.
Піфагор. - Ніякі доброчинства не можуть приборкати погану вдачу.
Езоп - Обережно діяти ще важче, ніж розумно розмірковувати.
Цицерон - Обіцянка порядної людини стає обов'язком.
Античний афоризм - Обличчя — це те, що виросло навколо носа.
Юліан Тувім.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Найшов сокиру за лавкою.
– Знайшла сокиру за лавкою: я положила, а ти знайшла.
- Вже воно його рук не втікло.
- Ухопив, та не втік.
- Пішов, — набравши підошов.
- Умочив руку, — у гречану муку.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Шипить, мов гадюка.
- Широка, як море.
- Широке поле, як море.
- Широкий, як світ.
- Широкий, як степ.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Парадокси найреальніші, бо їх неможливо спростувати.
Володимир Брюґґен. - Пародист-рецидивіст.
Андрій Крижанівський. - Пародія — дуже витончена форма критики.
Андре Моруа. - Партія є організована громадська думка.
Бенджамін Дизраелі. - Певною мірою хиби будь-якого твору зводяться до однієї — він задовгий.
Люк де Вовенарг.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Яка важка у вічності хода!
Ліна КОСТЕНКО - Душа пройшла всі стадії печалі –
Тепер уже сміятися пора.
Ліна КОСТЕНКО - Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть.
Ліна КОСТЕНКО - Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ - Не ворог, хто уже дублений,
Не супостат, чий труп нікчемний
На полі без душі лежить.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І встане Україна з своєї могили і знову озоветься до всіх братів своїх Слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позастанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у Хорутан, ні у Сербів, ні у Болгар.
Микола КОСТОМАРОВ
"Книги битія українського народу", 1846 - І Україна буде непідлеглою Річчю Посполитою в Союзі Слов'янськім. Тоді скажуть всі язики, показуючи на те місто, де на карті буде намальована Україна: "От камень, его же не брегоша зиждущиї, той бисть во главу угла".
Микола КОСТОМАРОВ
"Книгa битія українського народу", 1846 - Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи ми ще зійдемося знову?", 1847 - Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Мені однаково, чи буду...", 1847 - Сонце заходить, гори чорніють.
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся... і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"N. N."("Сонце заходить, гори чорніють..."), 1847
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
