Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Нехай буде нашою вищою метою одне: говорити, що відчуваємо, і жити, як говоримо.
Луцій Анней СЕНЕКА - Ні з ким не трапляється нічого такого, що він не в силах був би винести.
Марк АВРЕЛІЙ - Ніде менш, як на війні, результат не відповідає сподіванням.
Тіт Лівій - Ніколи не вважай щасливим того, хто залежить від щастя.
Луцій Анней СЕНЕКА - Ніколи не давай повної волі своїй уяві: вона породить чудовиськ.
ПІФАГОР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Діти, діти, де вас подіти? На піч покидати та й їсти не дати!
- Для бідного світ широкий — на усі чотири боки.
- Для великої рибини треба й великої глибини.
- Для дурня — ні гір, ні долів.
- Для кого є місце в серці, для того знайдеться місце і в домі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- З переляку став білий, як крейда.
- З тебе герой, як з клоччя батіг.
- З тобою водиться, як з тим ведмедем.
- З тобою домовитись, як з жабою в болоті.
- З тобою розмова, як з вітром полова.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Цинік — людина, що вголос говорить те, що ми думаємо.
П’єр Данінос - Цинік — людина, яка у десятирічному віці зрозуміла, що ніякого Санта-Клауса немає, й досі не може з цим змиритися.
Дж. Г. Коззенс - Цікавість — перша сходинка до зради.
Магдалена Самозванець - Цілую ручки лише Венері Мілосській.
Аркадій Давидович - Ціна: останній крик жіночої моди.
Е. Банфілл
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чи можна зробити державу багатою, якщо люди в ній бідні?
Борис СЛЮСАР - Як доходять різні чуткії туди, куди ще не ступала нога людини?
Борис СЛЮСАР - Куди вставляли палиці до винайдення колеса?
Борис СЛЮСАР - Добре жити хоче всяк, а добре працювати?
Борис СЛЮСАР - Якщо дурнів не сіють, то як же вони проростають?
Борис СЛЮСАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Як купала мене мати
у любистку,
Трусив зорі Див із лану
у колиску.
Тодось ОСЬМАЧКА
"Казка", 1925 - Тож п'яній і п'яній, княгине, —
Поки сонце ще ходе рано,
Поки небо твоє ще синє,
Веселись, моя ладо!
Олекса Стефанович
"Осіннє", 1929 - Вечір горить синім полум'ям,
холодним, німим, присипляючим:
хімічна реакція одного дня,
оксидація життєвого прагнення.
Юрій Тарнавський
"Думки про мою смерть", 1956 - Час цідить пісок з долоні в долоню,
І смерть, може, стукнула легко об шибу
Гілкою чорних акацій.
Віра Вовк
"Чорні акації", 1961 - Втішаймося розлукою,
розлукою,
котра
наші дні
перетопить у золото,
наші дні,
в ще одну зорю перекує,
бо завбоге небо
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
