Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Я належу до тих, хто настiльки цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзів... найлiпшою прикрасою життя.
Григорій СКОВОРОДА - ...як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і мiж негідними людьми не виникає дружби.
Григорій СКОВОРОДА - Без ядра горiх ніщо, так само як і людина без серця.
Григорій СКОВОРОДА - ...нам треба найретельнiше дбати про те, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того – неоцiненний скарб, по недбальству не потрапити на щось пiдроблене i мниме, що називається пiдлесником.
Григорій СКОВОРОДА - ...я люблю тривожитися душею за благополуччя друзiв, щоб коли–небудь зазнати також і втіхи... Бо що може бути приємнішим, ніж любов друга?
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Вискочив, як Пилип з конопель.
- Вискочив, як Хвеська з очерету.
- Високе дерево дужче вітри хитають.
- Високий до неба, а дурний, як не треба.
- Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Паляниця, як милеє щастя.
- Паляниця, як пір'ячко.
- Паляниця, як пух.
- Пан з паном, як Іван з Іваном.
- Пан не любить правди, як пес мила.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Вони красномовніші за слова.
Еріх Марія Ремарк - Жінок слід або обожнювати, або залишити. Все інше — брехня.
Еріх Марія Ремарк - Ми так боїмося бути нав’язливими, що стаємо байдужими.
Еріх Марія Ремарк - Найбільша ненависть виникає до тих, хто зумів доторкнутися до серця, а потім плюнув у душу.
Еріх Марія Ремарк - Я стояв поруч із нею, слухав її, сміявся і думав, до чого ж страшно любити жінку і бути бідним.
Еріх Марія Ремарк
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Скільки людину не годуй, а чоловік хоче закушувати, жінка — гризти.
Флоріан БОДНАР - Скільки разів треба потрапити під воронячий «обстріл», щоб стати мільярдером?
Юрій БЕРЕЗА - Скільки чоловіків потонуло у глибоких декольте.
Віктор ІГНАТЕНКО - Скупий платить двічі, а нескупий — удвічі більше.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - Смажена їжа шкідлива для здоров’я, а варена та печена — для гаманця.
Юрій БЕРЕЗА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Обгорта мене туга, болить голова,
Стіни й стеля гнітять, мов темниця...
Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова?
Де поділась моя чарівниця,
Молода моя муза, і горда, й смутна,
Жалібниця-порадниця тиха?
Леся УКРАЇНКА
"З пропащих років", 1897 - Вниз котиться мій віз. Пов'яли квіти,
Літа на душу накладають пута.
Іван ФРАНКО
"Поет мовить", 1898 - Повстала туга, сном важким приспана,
Повстала велетом і досягла до хмар,
Жаль запалав, прибоєм океана
Загомонів його страшний пожар.
Леся УКРАЇНКА
"...Порвалася нескінчена розмова", 1898 - Темна ніч, вітрець тихесенький
Зашумів в моїм вікні;
Дощик капає дрібнесенький,
В серце падає мені.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Темна ніч...", 1900 - Хотіла б я уплисти за водою,
немов Офелія, уквітчана, безумна.
Леся УКРАЇНКА
"Ритми", 1900
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
