Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Куштуючи на смак, не думай про те, що вважається смачним. Лао-ЦЗИ
- Легше втриматися від сварки, ніж потім з неї вийти.
СЕНЕКА - Легше зносити терпляче те, що нам не виправити.
Квінт ГОРАЦІЙ Флакк - Лише наближаючись до гармонічного звучання, ми здатні осягти таємниці, заховані у мовчанні.
ПІФАГОР - Лише навчившись коритися, довідаєшся, як панувати.
Солоній
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч куліш, та з перцем.
- Хоч злидні, та з перцем.
- Дай Боже в старцях живши, та з перцем їсти.
- Чоловік і жінка то одна спілка.
– Найліпша спілка — чоловік та жінка.
- Муж та жена — то одна сатана.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Сонце усміхається, наче дівчина весною.
- Сопе, як ковальський міх.
- Сопе, як у мішку.
- Соромливий, як дівчина.
- Спарився, як на окропі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Головна вада капіталізму — нерівний розподіл благ; головна перевага соціалізму — рівний розподіл злиднів.
Уінстон ЧЕРЧІЛЛЬ - Горе – найстійкіше з усіх наших почуттів.
Оноре де БАЛЬЗАК - Немає на світі такого горя, що не змогла б зцілити юність.
Ірвінг Вашингтон - Гіркий чужий хліб і важкі сходи чужого ґанку.
Алігьєрі Данте - Горе, що настало легше, ніж очікуване: горю, що настало, є кінець, страх же перед прийдешнім горем не знає меж.
Йоганн Фрідріх Шиллер
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Цнотливість існує для того, щоб підкреслити приваб¬ливість гріха.
Юрій РИБНИКОВ - і весільний марш Мендельсона не гарантує веселого життя.
Юрій РИБНИКОВ - Якому робінзону не хочеться мати дівчину з незаселеним острівцем !
- Її вірність пройшла випробування не на одному ліжку.
Юрій РИБНИКОВ - У любителя гострих почуттів втрачається смак до сімейного життя.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Б. К. А що таке паляниця?
М. Український білий хліб.
Б. К. А я й досі на знала.
М. Отож і горе, що їсте, а не знаєте.
Микола КУЛІШ
"Мина Мазайло", 1929 - Дивлюсь — не Харковъ, а Харків! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?
Микола КУЛІШ
"Мина Мазайло", 1929 - ...О жовті черепи — прикмети межові
На скорбних перехрестях війн...
Прикмети вірного маршруту —
Ці жовті черепи зіницями на схід.
Микола БАЖАН
"Слово о полку", 1929 - Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі...
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
