Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Душа, задоволена сьогоденням, не стане думати про майбутнє.
ГОРАЦІЙ, давньоримський поет (I ст. до н.е.) - Є три види невігластва: не знати нічого, знати погано те, що знають усі, і знати не те, що слід було би знати.
Ціцерон - Жити, Луцилій, значить — боротись.
Сенека. - Життя коротке, мистецтво ж - вічне.
Гіппократ - З глибокою мудрістю завжди живе глибоке невдоволення: хто збільшує своє знання, той збільшує своє страждання.
Соломон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- — Не держи сусіди в хаті, поклади на тім місці камінь.
- Зібєш ногу, та знаєш, що на тім буде кінець.
- Хто стається медом, того мухи зїдять.
- На всякий пчих, не наздоровкаєшся.
- На кожний гук, не відгукнешся.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Очі, як цибуля.
- Падає, як гілка з дерева.
- Падає, як підкошений колос.
- Пазури, як у поліського злодія.
- Палає, як у гуті.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ми можемо скільки завгодно твердити своє, а звичай і загальноприйняті житейські правила тягнуть нас за собою.
Мішель МОНТЕНЬ - Ми надто мало користуємося мудрістю старих.
Люк де ВОВЕНАРГ - Ми намагаємось видати за чесноти ті недоліки, яких не можемо виправити.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Ми нарікаємо на те, що комікси вчать молодь холоднокровно вбивати. І ми ж самі дуже любимо порозмірковувати на теми безглуздя буття!
Гілберт Кіт ЧЕСТЕРТОН - Ми не знаємо, що буде завтра; наша справа-бути щасливими сьогодні.
С. Сміт
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Треба вийти заміж так, щоб не доводилося працювати, або знайти таку роботу, щоб не доводилося виходити заміж... .
Валентина БУГРІЙ - Третина політиків має кримінальне минуле, ще третина — кримінальне майбутнє.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Труд зробив із мавпи людину, а гроші нині роблять усе навпаки.
Роман КРИКУН - У боротьбі із самим собою перемагає істина.
Флоріан БОДНАР - У Верховній Раді і у владі: говорили-балакали, що аж люди заплакали.
Валентина БУГРІЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
Павло ТИЧИНА
"Десь на дні мого серця...", 1914 - Не дивися так привітно,
Яблуневоцвітно.
Стигнуть зорі, як пшениця:Буду я журиться.
Павло ТИЧИНА
"Не дивися так привітно...", 1918 - Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Яблука доспіли, яблука червоні!", 1918 - На порозі гість веселий —
Дощ блакитний, весняний...
- Хто постелю нам постеле
У світлиці запашній?
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"На порозі гість веселий...", 1919
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж.
То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків.
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
