Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Гроші — рушійна сила війни.
Ціцерон. - Дай вільно висловитися, якщо хочеш почути правду.
Публілій Сір - Двох потрібно боятися: перший — це сильний ворог, а другий — підступний друг.
Кабус. - Де душею опановує хміль, все приховане виходить назовні.
Сенека - Держава створюється не заради того, щоб тільки жити, а переважно для того, щоб жити щасливо.
Арістотель.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Медок у роток, а віск у церкву.
- Грушка минушка.
— ... буде, та й минеться. - Сливка-слинка (не тривке).
- Калинова вітка, як рідна тітка.
- Душу проквасити (чим квасним).
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Розквокталась, мов квочка.
- Розкішний, мов павич.
- Розклався на покуті, як святий.
- Розкрив рота, як ворота.
- Розкрякалися, мов круки.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Ніколи жоден зодчий на звів гарного храму ніде в провінції, не побачивши прекрасного собору в стольному граді.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Час — порожня посудина, що вічно вимагає наповнення.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Нове покоління завжди мало право вносити корективи в дії попередніх — і це рухало людський прогрес в усі часи.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Творець завжди вищий за своє творіння, бо здатний створити нове.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Віра — та сама любов, а любов, безперечно, сильніша за смерть.
Константіне ҐАМСАХУРДІА
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Літа змушують задумуватись про високе... Хоча б про власний артеріальний тиск.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - Любляча жінка все пробачить, але нічого не забуде.
Дмитро ПОПОВИЧ - Маршрут вихідного дня — від ноутбука до телевізора.
Василь МОМОТЮК - Маслом кашу не зіпсуєш, але через смак і не їстимеш.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Медицина в нас сучасна: замість ліків реформи і гасла.
Валентина БУГРІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Та що з того? Не побрались,
Розійшлися, мов не знались. А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись. Тарас ШЕВЧЕНКО "І широкую долину...", 1848 - У нашім раї на землі
Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Тарас ШЕВЧЕНКО "У нашім раї на землі...", 1849 - І станом гнучким, і красою
Пренепорочно-молодою Старії очі веселю. Тарас ШЕВЧЕНКО "І станом гнучким, і красою...", 1850 - Ти не моя, дівчино молодая!
І не мені краса твоя; Віщує думонька смутная, Що ти, дівчино, не моя! Степан РУДАНСЬКИЙ "Ти не моя...", 1854 - Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі... Повій, вітре, з полуночі! Степан РУДАНСЬКИЙ "Повій, вітре, на Вкраїну", 1856
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж. То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків. - Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|