Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не той розумний, хто вміє відрізняти добро від зла, а той, хто з двох бід вміє вибрати меншу.
Талмуд. - Не тому він мудрий, що багато говорить. Спокійного, вільного від ненависті, кому не відомий страх — називають "мудрим".
Дхаммапада. - Не швидко вершиться суд над поганими справами; від цього і не страшиться серце синів людських чинити зло.
Біблія. - Невідома біда завжди навіює більше страху.
Публілій Сір - Нема надії — значить є надія.
апостол Павло.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Щоб я до світа сонця не бачив! Щоб нас живих земля пожерла.
- А щоб мене до вечора на лаві положили.
- А щоб мене до вечора посередині хати побачили.
- А щоб надр мною ворони кракали!
— (як ворона крякне, то хто-небудь умре). - Бог мене вбий!
— ("а гріх так божитись!... а як убє"?)
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Діждала Луки (16 червня) - ні хліба, ні муки.
- До серпня рослина зріє, а після нього в'яне.
- Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
- - Іди, дощику, де чорно! - Ні, піду, де вчора.
- Летить літо, як на крилах.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Від недомовок доповідач перейшов прямо до натяків.
Олександр Коротко - Від розмов його дружини слухавка повісилася.
Л. Леонідов - Від себе самого довідаєшся небагато, від інших — те, чого не хотілося б знати.
Мечислав Пулік - Від того, що писати вміли головним чином чоловіки, усі нещастя на світі були приписані жінкам.
Семюел Джонсон - Відвертість — джерело будь-якої геніальності.
К. Л. Берні
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Доки не збудемось імперських ілюзiй, не збудемось людьми.
Ростислав ДОЦЕНКО - Докопався до правди. Тут же і закопали.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Долар піднімається – гривня падає. І тут секс!..
Андрій КОЦЮБИНСЬКИЙ - Доленосних рішень хоч відбавляй, а доля – все та ж...
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Доля нації зашифрована в її міфах.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить, Все вітами хитає, наче сумно мовить: Журба, журба... Отак роки, отак без краю На струнах Вічності перебираю Я, одинокая верба. Павло ТИЧИНА "Квітчастий луг...", 1915 - Я знов один, я знов один
Ніхто питать мене не стане, Ніхто питать мене не стане, Ніхто у душу не загляне — Я знов один. Микола ФІЛЯНСЬКИЙ "Я знов один", 1917 - Чорна нічко, заглуши
Всі страждання на душі. Григорій ЧУПРИНКА "Ніч", 1918 - Як пес голодний, кинутий і гнаний,
Блукаю я по вулицях чужих... Олександр ОЛЕСЬ "Як пес голодний, кинутий і гнаний...", 1926 - Такий я ніжний, такий тривожний,
моя осінняя земля. Навколо вітер непереможний реве й ґуля... Володимир СОСЮРА "Такий я ніжний, такий тривожний...", 1928
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|