Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Прагнучи до щастя інших, ми знаходимо своє власне.
ПЛАТОН - Прагнучи малого здобуваєш, прагнучи многого — впадаєш в оману.
Лао-ЦЗИ - Прекрасне не довговічне.
Гомер - Приємно згадувати неприємності, якщо вони минули.
Марк Тулій ЦИЦЕРОН - Прилагоджувати одну добру справу до іншої так щільно, щоб між ними не залишалося ні найменшого проміжку, — ось що я називаю насолоджуватися життям.
Марк АВРЕЛІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Сало і вино повинні бути цьогорічними, а друг — багаторічним. (баск.)
- Спершу подбай про хатинку, а тоді шукай жінку. (баск.)
- Хвали землю, що на косогорі, а купуй ту, що в долині. (баск.)
- Хоч і проклинають лисицю, але вона все одно курей краде. (баск.)
- Той, хто ніколи не сміється, — несерйозна людина. (болг.)
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Довгі бурульки - на тривалу весну.
- Зійшов у березні сніжок - берися за плужок.
- Коли квітень з водою, то травень з травою.
- Ластівка в квітні день починає, а соловей кінчає.
- Ластівки низько літають - дощ обіцяють.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Реклама коштує дуже дорого, особливо якщо ваша дружина вміє читати.
NN - Реклама має бути новиною. Якщо вона не новина, вона непотрібна.
Адольф Охс. - Реклама може переконати людину купити неякісний товар — але тільки один раз.
Девід Огілві. - Реклама на ТБ — єдина можливість перекинутися кількома словами з дружиною.
Роберт Сильвестр. - Реклама не може продати жоден товар; вона лише може допомогти продати товар людям, які хочуть його купити.
Джеремі Тансталл.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Тим, хто йде попереду, відставати не можна — затопчуть.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Ті, що лижуть п’яти, найкраще знають, де ахіллесова.
Флоріан БОДНАР - Треба в Україні ввести багатошлюбність, бо одна жінка чоловіка не прогодує.
Микола СЛЬОЗКО - У кожного собакевича — свої підгавкувачі.
Леонід ЗАБАРА - У пня також багатий родовід.
Галина КАМЕНСЬКИХ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- За обрієм обрій, за далями далі, -
допоки напруглий не вигасне день, —
погребли тополі в глибокій печалі
своїх калинових, вишневих пісень,
бо вже ослонився безокрай чужинний,
і гнеться в жалобі кривавий розмай.
Прощай, Україно, моя Україно, чужа
Україно, навіки прощай!
Василь СТУС
"Остання пісня", 1977 - А я живу в Божій волі —
Не дав мені Господь долі.
Народна пісня - Ой не повіває буйний вітер
та із чистого поля, —
Ой не жди, не жди того козаченька,
видно, така доля.
Лірично-побутова пісня - Ой ішов козак з Дону, да, з Дону додому,
Да й сів над водою, проклинає долю:
"Доле ж моя, доле, чом ти не такая,
Ой чом не такая, як доля чужая?"
Бурлацька пісня - Ой доле людськая, чом ти неправдива,
Що до інших дуже щира, а до нас зрадлива?
Рекрутська пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
