Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хтивість подібна дикому звірові, якого тримають у путах, щоб викликати в ньому лють, а потім випускають.
Тіт Лівій - Хто від дрібниць приходить у захват, того будь-який дріб’язок може засмутити.
Талмуд - Хто вмер, але не забутий, той безсмертний.
Лао-ЦЗИ - Хто говорить, що займатися філософією рано чи вже пізно, подібний тому, хто говорить, що бути щасливим рано чи вже пізно.
Епікур - Хто для багатьох страшний, той багатьох повинен боятися.
СОЛОНІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Де не положив, там не візьмеш.
- Хто не важить, той не має.
- Треба думати і гадати, чим кишки напихати.
- Нема в світі ручками і пучками.
- Взявши клочок та додати ручок.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Від привозного насіння врожай - часто кращий.
- Від путящого господаря собака не втече.
- Віз возить хліб у дім, сани - на ринок.
- Візьмешся за землю - втрапиш на золото.
- Віл з'їдає за раз стільки, як комар за увесь рік, та -вигідніший.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Жодна людина не бореться проти свободи, — бореться людина, найбільше, проти волі інших.
Карл Маркс - За браком багатств нація тільки бідна; за браком патріотизму нація жалюгідна.
Буаст - Зазвичай після будь-якого голосування руки опускаються.
Володимир Зуєв - Закон могутній, але влада потреби сильніше.
Йоганн Вольфганг Ґете - Закони марні як для хороших людей, так і для дурних. Перші не потребують законів, другі від них не стають кращими.
Деманакт
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Щоб зводити кінці з кінцями, слід упевнитися, що це вже кінці.
Віктор ВОВК - Я живу в Україні, тому готова розмовляти українською мовою, навіть коли цілий світ буде проти.
Олена Онищук - Я певен, що знання української мови безмежно збагатить кожну російську людину, яка проживає в Україні.
Леонід Вишеславський - Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?
Михайло Коцюбинський. - Як говоримо, так і треба писати.
Квітка-Основ'яненко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Неси ж мене. коню, по чистому полю,
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень, утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.
Іван ФРАНКО
"Безмежнеє поле в сніжному завою...". 1896 - О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Іван ФРАНКО
"Чого являєшся мені...", 1896 - Обгорта мене туга, болить голова,
Стіни й стеля гнітять, мов темниця...
Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова?
Де поділась моя чарівниця,
Молода моя муза, і горда, й смутна,
Жалібниця-порадниця тиха?
Леся УКРАЇНКА
"З пропащих років", 1897 - Вниз котиться мій віз. Пов'яли квіти,
Літа на душу накладають пута.
Іван ФРАНКО
"Поет мовить", 1898 - Повстала туга, сном важким приспана,
Повстала велетом і досягла до хмар,
Жаль запалав, прибоєм океана
Загомонів його страшний пожар.
Леся УКРАЇНКА
"...Порвалася нескінчена розмова", 1898
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
