Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Той кращий пророк, хто пророкує гарне.
ЕВРІПІД - Той хто прагне слави, має уникати бенкетів, млості і жінок.
Вергілій - Той, хто знаходить задоволення в самоті, або дикий звір, або бог.
Арістотель - Той, хто не вміє мовчати, не вміє і говорити.
Луцiй Анней СЕНЕКА - Той, хто перемагає інших – сильний, той, хто перемагає самого себе – могутній.
КОНФУЦІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не знає й той чорт козацьких жартів.
- Не козакувати Миколі, бо не буде у його коня ніколи.
- Не лише силою боротися треба, а і вмінням.
- Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде.
- Не наше діло у ряжі стрибати, наше діло козацьке конем з меренцем по степу гуляти.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Зробив, що й чорт не розбере.
- Зробив, як майстер.
- Зсунувся з глузду, як пес з соломи.
- Зуби, як біла пінка.
- Зуби, як ріпа.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Скоряючись правилові, я не обираю. Правила дотримуюся я сліпо.
Людвіг Вітґенштейн. - Скрізь брехня. Це і є правда життя.
Аркадій Давидович. - Скромність — запорука невідомості.
NN - Скромність — право художника, марнославство є його обов'язок.
Карл Краус. - Скромність поетів — удавана скромність, адже вони такі самі люди, як усі.
Габрієль Лауб.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Свою Україну любіть.
Тарас ШЕВЧЕНКО "В казематі" - Скачи, враже, як пан каже.
Тарас ШЕВЧЕНКО "Перебендя" - Спати на волі.
Тарас ШЕВЧЕНКО "Минають дні, минають ночі" - Схаменіться! будьте люди.
Бо лихо вам буде. Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим, і ненарожденним..." - Схаменіться, недолюдки.
Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим, і ненарожденним..."
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! - На тій Україні,
На тій самій, що з тобою Ляха задавила! Байстрюки Єкатерини Сараною сіли. Тарас ШЕВЧЕНКО "Стоїть в селі Суботові...", 1845 - У нас же й світа, як на те -
Одна Сибір неісходима, А тюрм! а люду!.. Що й лічить! Од молдованина до фінна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує! Тарас ШЕВЧЕНКО "Кавказ", 1845 - Ой пожали б, якби були
Одностайне стали Та з фастовським полковником Гетьмана єднали. Тарас ШЕВЧЕНКО "Іржавець", 1847 - "Ой чого ти почорніло,
Зеленеє поле?" "Почорніло я од крові За вольную волю". Тарас ШЕВЧЕНКО "Ой чого ти почорніло...", 1848
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|