Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Довго сам учись, коли хочеш навчати інших.
Григорій СКОВОРОДА - Немає години, непридатної для занять корисними науками, і хто помiрно, але постійно вивчає предмети, корисні як в цьому, так і в майбутньому життi, тому навчання – не труд, а втіха... Хто думав про науку, той любить її, а хто й любить, той ніколи не перестає учитись, хоча б зовні вiн i здавався бездіяльним.
Григорій СКОВОРОДА - Хворий смак твій – тим поганий і суд твій.
Григорій СКОВОРОДА - Вiрно, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, анiж батько, коли карає, що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
Григорій СКОВОРОДА - [Любов] ... є джерело всього життя...
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Говорив покійничок до самої смерти.
— Говорила небіжичка до самої смерти, а як вмерла, то ноги задерла, — то слова не допитаєшся.
- Сиділа — возилася небіжечка бабка, говорила-бесідувала до самої смерті; а перед смертю взяла мазницю, та пішла помід.
- Язик у тебе як литовський ціп: раз по снопі, раз по тоці.
- Що не складно, то не ладно.
- Не доладу-ладу, поцілуй кобилу з заду.
— Не доладу-ладачку, поцілуй Бардака і Бардачку, і мене грішненького в гепачку.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Біла, як молоко.
- Біла, як полотно.
- Біла, як сорока.
- Біленька, як нитка.
- Білий, як глина.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Відповідай на запитання опонента так, щоб він перестав розуміти своє запитання.
Андрій Коваль. - Відповідальність — те, що мають нести інші.
Юліан Тувім. - Відповідатимеш сьогодні за те, що вчора ти мовчав!
Микола Полотай. - Відривати форму від змісту в літературі так само безглуздо, як намагатися відділити оболонку повітряної кулі від її вмісту.
Володимир Брюґґен. - Відсоток неграмотних — величина постійна, тільки в наш час неграмотні вміють читати.
Альберто Моравіа.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Різниця між славою і неславою умовна.
Віктор РАДІОНОВ - Патріота п’янить і запах полину, космополіта – лише віскі чи хенессі.
Віктор РАДІОНОВ - Хто критикує опозицію, той – критик, а хто критикує владу, той – критикан.
Віктор РАДІОНОВ - Не відділивши від нації її ворогів, марно сподіватися на консолідацію.
Віктор РАДІОНОВ - Кому необачно гроші позичиш, тому міцного здоров’я зичиш.
Віктор РАДІОНОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Я не нездужаю, нівроку...", 1858 - Ходжу-блуджу по городу
Великому, великому.
Одкрив би я своє серце,
Та нікому, та нікому.
Пантелеймон КУЛІШ
"Люлі-люлі", 1861 - Бистра річка — життя моє,
Широка-глибока...
Плавле-тоне на тій річці
Душа одинока.
Пантелеймон КУЛІШ
"Родина єдина", 1862 - За що, Боже, на сім світі
Я так погибаю?
Ані живу, сиротина,
Ані умираю.
Сидір ВОРОБКЕВИЧ
"Марно вік мій...", 1865 - Мряка на землю упала,
Місяця ж більш не діждати!
Темно й на серденьку стало...
Час мені, мабуть, до хати!
Василь МОВА
"На прогулянках", 1887
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ходили хлопець з дівчиною. Одного чудового дня хлопець запропонував дiвчині вийти за нього заміж. Вона погодилась, але тiльки з однiєю умовою: раз на рiк вона покидатиме його.
Хлопець подумав і погодився.
Вони стали чоловіком і жінкою. Один раз на рік жiнка йшла з дому на один день.
Чоловiка охопила цiкавiсть. Вiн став слідкувати за жінкою і побачив, як вона приходить в лiс, перетворюється в змiю i починає шипіти.
Так давайте вип’ємо за те, щоб жiнки шипіли тільки раз на рік і тiльки в лісі!
- Вип’ємо за жінок і коханок! За те, щоб вони нiколи не зустрілись.
- На питання про те, кого вiн більше любить – брюнеток чи блондинок – справжній мужчина повинен відповісти «Так!».
Так давайте вип’ємо за жiнок, яких люблять справжні чоловіки!
- Зірки прекрасні вночі, а наші жінки подібні зіркам.
То ж вип’ємо за зоряні ночі!
- Вип’ємо за поцiлунок! Адже його придумав чоловiк, тому що не знайшов іншого способу закрити рота жiнці.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
