Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Григорій СКОВОРОДА - Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
Григорій СКОВОРОДА - З видимого пізнавай невидиме.
Григорій СКОВОРОДА - Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.
Григорій СКОВОРОДА - Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Піп та дяк звикли на дурняк.
- Пішов межи милі та межи любі – та й вкинув у голову.
- Пішов Опанас по горілку для нас, зачепився за пень та й простояв цілий день.
- По цій мові та будемо здорові: пили-гуляли, галушки їли, молоду бачили, покажіть тепер, де ваші двері.
- Поганий той колектив, де є до пляшки актив.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Забубонів, як старий дід.
- Забубонів, як старий дяк.
- Завелось, як на сироватці.
- Завзятий, як панське щеня.
- Завзятий, як перець.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Любов виникає зненацька і несвідомо: нас штовхає до неї пристрасть або слабкість.
Жан де ЛАБРЮЙЄР - Любов до тимчасового можна прогнати, лише відчувши насолоду вічного.
Аврелій АВГУСТІН - Любов заміжньої жінки — велика річ. Одруженим чоловікам таке і не снилося.
Оскар УАЙЛЬД - Любов зносить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона радується малості, але вимагає всього.
Клайв ЛЬЮІС - Любов має секретний ключ від дверей ревнощів.
Лопе де Вега
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- — Незамінимих немає! — стверджують заступники.
Юрій РИБНИКОВ - Одних на пенсію проводжають, інших — випроваджують.
Юрій РИБНИКОВ - Праця за покликанням облагороджує, але рідко зба¬гачує.
Юрій РИБНИКОВ - В конторі царювала задушлива атмосфера паперових душ.
Юрій РИБНИКОВ - Закон конкуренції: відштовхувати інших від годівниці.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Як не крути,
на одне виходить,
слід би катюгам давно зазубрить:
можна прострелити мозок,
що думку народить,
думки ж не вбить!
Василь СИМОНЕНКО
"Як не крути...", 1964 - Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Василь СИМОНЕНКО
"Ти знаєш, що ти — людина?", 1964 - Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?
Василь СИМОНЕНКО
"Гей, нові Колумби й Магеллани...", 1964 - Навіщо я? Куди моя дорога?
І чи моя тривога проросла
Од сивої печалі Козерога
В глевке болото рідного села?
Іван ДРАЧ
"Ніж у сонці", 1964 - Давно відомо, що можна бути ідейним ворогом певної системи і водночас психологічно бути її частинкою.
Юрій ШЕРЕХ
"Не для дітей", 1964
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
