Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Наскільки образиш, настільки маєш змогу милістю віддати, та не даєш.
Олександр - Добро творити краще, ніж брати, і милостиня чесніша, ніж набування.
Олександр - Якщо нагодуєш убогого, вважай, себе нагодував. Таку властивість ця річ має: те, що ми даємо, до нас повернеться.
Златоуст - Коли хтось жалівсь йому, що на суді неправого підтримували, він відповів: "Невинні захисту не потребують".
Демосфен - Цей суддею був, засудив винного до страти і пустив сльозу, і коли спитав хтось: "Як ти, сам засуджуючи, плачеш?", – відповів: "Належить єству милість віддати, а закону – службу".
Біант
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ой, на Петра та Івана Купала природа половину літа відібрала.
- Ой, я дуже напилася, бо в мене курочка знеслася.
- Око бачить, та зуб не бере.
- Ось уже й літечко маємо, а ноги мерзнуть.
- От вам Лука: рукавиці за поясом, а він їх шука.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Влетів, як птах.
- Влетіло, як коту за сметану.
- Влучив, як батька по колінах.
- Вмішалася, як середа в тиждень.
- Вовтузиться, як квочка на воді.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Бути людиною – значить бути борцем.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Бути людиною – значить не тільки мати знання, але й робити для майбутніх поколінь те, що попередні робили для нас.
Георг Крістоф Ліхтенберг - Бути людиною по суті означає бути людиною всередині людства.
Моріс Мерло–Понті - В душі кожної людини знаходиться мініатюрний портрет його народу.
Фрейтаг - В кожній людині є щось від усіх людей.
Ліхтенберг
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Як много важить слово,
Одно сердечне, теплеє слівце!
Іван ФРАНКО - Найщиріше цілуєшся мовчки.
Іван ФРАНКО - Яким чоловік вродився, таким і згине.
Іван ФРАНКО - Література кожного народу – це найкраще дзеркало його життя.
Іван ФРАНКО - Лиш праця світ таким, як є, створила,
Лиш в праці і для праці треба жить.
Іван ФРАНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І ласки панські, й панські жарти —
Мужик все виніс на спині.
Іван ФРАНКО
"Панські жарти", 1887 - Так усе колись минеться,
Все, що вдіє людський дух,
Неодмінним зістається
Лиш невпинний, вічний рух.
Володимир САМІЙЛЕНКО
"Дві планети". 1888 - Святеє діло мати рідне:
Веселу хату, свій куток...
Іван МАНЖУРА
"Уривок", 1889 - Замовчіте ж ви, пишнії, ситі,
Гордовитії, власні землі,
Бо єсть Божая правда на світі,
Та розсуде і вас, і її!
Іван МАНЖУРА
"Нечесна", 1889 - Не може древо ледаче давати плоду доброго.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
