Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Блаженні голодні та спраглі правди, бо вони наситяться.
Євангеліє - Хто копає яму для ближніх своїх, упаде в неї.
Хто камінь кидає на друга, в себе кидає. - Багато правил не є правими, бо не випробувані судом розуму.
Соломон - Боже правосуддя нашим норовам уподібнюється: які вони, такі Бог подарує.
Ниський - Чесний той, хто нічого неправдою не творить. Чесніший же удвічі той, хто сваволі не допустить неправду творящих. Той одного вінця достойний, а цей – багатьох.
Платон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Сліпий дивився, як кривий гопака танцювати вчився.
- Сліпий ночі не боїться.
- Сліпий, кривий, рудий та красний самий опасний.
- Сліпому не світять.
- Слічне(гарне) — не вічне.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Стукає, як дятел на дереві.
- Стукає, як коваль.
- Суддя, що кравець: як схоче, так і покарає.
- Суддя, як тесляр: що схоче, те й вирубає.
- Сумно, як на похороні.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Моя!.. Й немає слів – слова в полоні,
Коли душа горить, діждавшись жнива.
Цілує жниці стиглі груди нива,
Пестить колоссям, мов ніжні долоні.
Богдан Кравців
"Три сонети", 1930 - Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов.
Микола Куліш
"Патетична соната", 1931 - Чорний колір – колір зради,
А червоний – то любов,
Очі в мене – два свічада
І палка татарська кров.
Наталя Лівицька-Холодна
"Вогонь і попіл", 1934 - Над ставом місяць тихо став,
І ліс задумався на чатах.
Бліді були твої уста,
А в мене зацвіли шкарлатом.
Наталя Лівицька-Холодна
"Над ставом місяць тихо став…", 1934 - Палає ніч пташиним співом.
Хто ж, люба, ложе нам постелить?
Дивись, як сяє мерехтливо
У вікна місяць – чару келих.
Богдан-Ігор Антонич
"Весільна ніч", 1935
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.
Григорій СКОВОРОДА - Тілом ми ніщо, але думкою щось, та ще й велике.
Григорій СКОВОРОДА - Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця.
Григорій СКОВОРОДА - Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
Григорій СКОВОРОДА - Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ми навіть власної не маєм хати,
Усе одкрите в нас тюремним ключарам:
Не нам, обідраним невільникам, казати
Речення гордеє: "Мій дом — мій храм!"
Леся УКРАЇНКА
"Товаришці на спомин", 1896 - Хто кохає край свій рідний
Для високої ідеї;
Я ж кохаю не для неї,
А для того, що він бідний.
Микола ВОРОНИЙ
"Паралелі", 1896 - Гей, розіллялось ти, руськеє горе,
Геть по Європі і геть поза море!
Іван ФРАНКО
"Гей, розіллялось ти, руськеє горе...", 1898 - Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
Іван ФРАНКО
"Сідоглавому", 1898 - А в серці тільки ти,
Єдиний мій, коханий рідний краю!
Леся УКРАЇНКА
"Іфігенія в Тавриді", 1898
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
