Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Де немає закону, немає і злочину.
Апостол Павло, Послання до римлян, 4, 15 - Де немає сорому і смиренності, дівиця як стерва буває.
Петро I - Дивися на справу, як на важку, і вона в підсумку не буде важкою.
Лао-ЦЗИ - Дивно влаштована людина — вона засмучується, коли втрачає багатство, і байдужа до того, що безповоротно линуть дні її життя.
Абу-ль-Фарадж - Дитинств варто шанувати найбільше.
ЮВЕНАЛ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Добре з усіх боків очі мати.
- Добре знаряддя — веселіша робота.
- Добре зшиті чоботи добре й носяться.
- Добре ковадло не боїться молотка.
- Добре лежать на печі, як єсть у хаті калачі.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Чорний, як нічка..
- Чорний, як сажа.
- Чорний, як циган.
- Чорніє, мов горщик на кілку.
- Чорно, як на вдовиному полі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Життєва помилка — це поганий вчинок, що не приніс задоволення.
Сидонія Габрієль Колетт. - Життя коротке, мистецтво вічне.
Гіппократ. - Життя примушує людину до багатьох добровільних учинків.
Станіслав Єжи Лец. - Життя прожив недаремно — мав у чому сповідатися.
Цаль Меламед. - Жінка перемагає, як реклама: повторюючи одне й те саме.
Яніна Іпохорська.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Птиця радіє весні, а немовля – матері.
Володимир МОНОМАХ - Над усе шануйте гостя, відкіля б він не прийшов: чи простолюдин він, чи знатний, чи посол.
Володимир МОНОМАХ - Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, того навчайтеся.
Володимир МОНОМАХ - Повинність мужа справляйте, як вам Бог пошле.
Володимир МОНОМАХ - Божа охорона ліпша людської.
Володимир МОНОМАХ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Перегони в патріотизмі виявили культурне життя еміграції.
Юрій ШЕРЕХ "Непророслі зернята", 1955 - Вітаймо ж цю добу колонізацій, добу нечуваних екстермінацій, талантів, партій, напрямків і сект, — добу, що ліквідує інтелект.
Юрій Клен "Попіл імперій", 1967 - В зв'язку з цим історія України дістала дуже своєрідну інтерпретацію. Виходило, що на протязі багатьох століть український народ боровся головним чином..., проти власної національної незалежності. Що незалежне існування було величезним злом для нашого народу. І що, отже, всі ті, хто кликали його на боротьбу за національну незалежність, були... найлютішими ворогами українського народу.
Михайло Брайчевський "Приєднання чи возз'єднання", 1960 - Різні бувають естафети.
Передають поетам поети З душі в душу, Із мови в мову Свободу духу і правду слова, Не промінявши на речі тлінні - На славолюбство і на вигоду. І не зронивши. Бо звук падіння Озветься болем в душі народу. Ліна КОСТЕНКО "Естафети", 1961 - Сто років — зморшка на чолі Землі.
Всесвітні війни, революцій грози... Дніпро до ніг стежиною проліг І котить славу в сиві верболози. Іван ДРАЧ "Смерть Шевченка", 1962
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|