Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Багато величного є на землі, але немає нічого більш великого, ніж людина.
Софокл - Багатьох повинен боятися той, кого багато бояться.
Публілій Сір - Бажання уникнути помилки — шлях потрапити в iншу халепу.
Горацiй. - Бажаючого доля веде, небажаючого — тягне.
Сенека. - Безглуздо складати плани на все життя, не будучи володарем навіть завтрашнього дня.
Сенека.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Той, хто дбає, — трудиться, а хто краде — труситься.
- Трапилось, як сліпій курці зерно, — і тим удавилась.
- Треба так давать, щоб можна було брать.
- Трудно вийти з біди, як каменю з води.
- У бороді гречка цвіте, а в голові й не орано.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ані свяченою водою не відхреститися.
- Баба Варвара ночі урвала, а дня доточила.
- Бабине літо - до Петра тілько.
- Багато дива - мало млива.
- Багато диму - малий вогонь.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Вивчайте тварин, і ви зрозумієте, як це важко бути людиною.
Макс Шелер - Виконуй свій обов'язок, не думаючи про наслідки; виконуй свій обов'язок, незалежно, чи принесе тобі це щастя чи нещастя.
Давньоіндійський афоризм - Віра в себе робить людину сильною, а віра в Бога – могутньою.
Алішер Файз - Вміти зносити недосконалість інших є ознакою вищої гідності.
Вінклер - Всі люди народжуються відвертими і вмирають брехунами.
Люк де ВОВЕНАРГ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Буйно квітнуть гілки влади, та, на жаль, не всі плодоносять.
Борис СЛЮСАР - Автомобіль – не розкіш, а засіб пересування для тих, хто в пій купається.
Борис СЛЮСАР - Одні не живуть, а існють; інші існують краще, ніж дехто живе.
Борис СЛЮСАР - За ринкової економіки не все те, що кожному до смаку, кожному по зубах.
Борис СЛЮСАР - Як правило, руку пропонують тому, хто міцно стоїть на ногах.
Борис СЛЮСАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Всі сумніви навіки заспокоїв,
хто добре політграмоту засвоїв.
Як вільно й легко жити без думок,
коли нам визначено кожний крок.
Юрій КЛЕН
"Попіл імперій", 1946 - Фанатизм виключає мислення взагалі або — найменше — ясність мислення. Без ясності мислення всякий рух сходить на манівці і перетворюється мимоволі й несвідомо на свою протилежність.
Юрій ШЕРЕХ
"Наша сучасність — наше мистецтво", 1947 - Так ось який ти, світе зелен-золот,
Давно відомий з вицвілої казки...
Серця людей — неначе лід і холод,
Злоба. Ненависть. Вічно жах поразки.
Олекса Веретенченко
"Так ось який ти, світе зелен-золот...", 1951 - Тугу нашу. Господи, благослови, що з нею, наче з костуром своїм жебрак, минаємо стовпи придорожні, у невідоме ведені Твоєю волею. І ти у камінь тугу цю перетопи, хай благословенний буде камінь цей, як зброя наша, що іще остання залишилася нам. Нехай безборонними не будемо. Щоб встояв кожний в зустрічі рішальній. Господи, благословляй!
Богдан Нижанківський
"Молитва", 1953 - І тепер Христос із хреста над нами звішує довічную свою главу.
Тодось Осьмачка
"Ніч і день". 1954
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
