Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?
Григорій СКОВОРОДА - Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
Григорій СКОВОРОДА - Не називай солодким те, що породжує гіркоту.
Григорій СКОВОРОДА - Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
Григорій СКОВОРОДА - Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Знала кобила, нащо віз била (ломала).
— Знав кінь, нащо оглоблі бив.
- Знала кобила, нащо віз била — щоб новий був; знала дяківна, чого заміж ішла — що треба робити.
- Любиш їздити — люби й саночки возити.
- Йому б можна озолотитись.
- Поганому і честь погана.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Сам, як билина в полі.
- Сам-один, як палець.
- Сварливий, як баба.
- Свистить, мов куля.
- Свистить, як соловейко.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Той, хто злословить є найлютіший з диких звірів, а підлесник — найнебезпечішний з ручних тварин.
ДІОГЕН - Той, хто шпурляється багном, втрачає ґрунт під ногами.
Стівенсон - У більшості випадків останній, до кого доходять чутки, той, кого вони стосуються.
Д. Боккаччо - Хочеш знати, що говорять про тебе знайомі? Послухай, що вони говорять про людей, які кращі за тебе.
Марія фон Ебнер-Ешенбах - Чим більше випадає зубів, тим болючіше людина кусається.
Джордж Прентіс
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Самопали набувайте,
Острих шабель добувайте,
А за волю, хоч умріте,
І вольності бороніте.
Нехай вічна буде слава –
Же през шаблю маєм права!
Іван МАЗЕПА - Сили на малих річках вітер не з’являє.
Іван МАКСИМОВИЧ - Всі влади і начала на нитці висять
І тим своє падіння прийдешнє вістять.
Іван МАКСИМОВИЧ - Як розум чоловічий нічого пізнати
Не може, що є поруч, навіщо бажати
Заховане взнавати?
Іван МАКСИМОВИЧ - Царство світу все таке: в усьому нестійне
І нічого в нім нема, щоб стало надійне.
У світі цім широкім немає твердого,
Що годі сокрушити...
Іван МАКСИМОВИЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Бо теє козацтво, навикши бурхать,
Не вміло свободи других шанувать.
Василь МОВА
"Козачий кістяк", 1863 - І з того козацтва,
З його старшини,
На лихо Вкраїні
Вродились пани.
Василь МОВА
"Козачий кістяк", 1863 - Повій, вітре тихесенький,
З-за синього моря,
Та принеси в Україну
Козацькую волю!
Олександр КОНИСЬКИЙ
"Вітер", 1882 - Обняти світ залізними руками
Силкуєшся, щоб людському уму
Спорудити з продажними попами
Вселенськую безвиходну тюрму.
Пантелеймон КУЛІШ
"Слов'янська ода", 1882 - Я не боюсь тюрми і ката,
Вони для мене не страшні.
Страшніш тюрма у рідній хаті,
Неволя в рідній стороні.
Олександр КОНИСЬКИЙ
"Я не боюсь", 1883
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
