Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не намагайся знати все, інакше будеш невігласом в усьому.
ДЕМОКРІТ - Не роби людині того, чого не бажаєш собі.
КОНФУЦІЙ - Не робити жодних поступок життю є ознакою нерозсудливості.
ДЕМОКРІТ - Не робити ніяких поступок життю є ознака нерозсудливості.
ДЕМОКРІТ - Не родинні зв’язки створюють друзів, а спільність інтересів.
ДЕМОКРІТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою, ані до порога.
- Привикай до господарства змолоду, не будеш знав на старість голоду.
- Пригоди учать згоди.
- Пріде кумець на обідець, а лижки не буде.
- Пріде літо, то є розмаїто, пріде зима, то й хліба нема, і чоботи ледащо і робити нема що.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Падає, як гілка з дерева.
- Падає, як підкошений колос.
- Пазури, як у поліського злодія.
- Палає, як у гуті.
- Палає, як у печі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Афоризм — це тонка думка, а роман — це думка, яку тонко розмазали.
Костянтин Меліхан. - Афоризм залишає більше місця для людини.
Станіслав Єжи Лец. - Афоризм має перевагу над романом: його завжди дочитують до кінця.
Володимир Голобородько. - Афоризм можна вважати добрим, якщо той, хто його прочитав, хапається за голову.
Валерій Фільченко. - Афоризм можна спростувати лише іншим афоризмом.
Андрій Коваль.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Коли діти гідні своїх батьків, немає поступу.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - У жодній революції молодь не бере такої активної участі, як у сексуальній.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Якщо людина – цар природи, то звірі – за республіку.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Скажи мені, який я письменник, і я скажу тобі, який ти читач.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940) - Чим ледачіша людина, тим більше її праця схожа на подвиг.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО (Літератор, журналіст; р. н. 1940)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич "Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу про самоту і про тривогу, про дні, яких я не лічу, про дивовижну німоту без слів та звуків, про нечулу німу, глуху, пусту, пусту — що серце далечі жахнулось. Оксана Лятуринська "У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту, І ти ідеш у темінь навмання, Розбитий і знівечений дощенту. Михайло СИТНИК "Ніч", 1956 - Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве. Василь СИМОНЕНКО "Дід умер", 1962 - І пустота безмірна, щогодинна,
вже цілий світ береться осягти. Як жить мені, якщо я ще людина? Якщо мені від себе не втекти? Григорій ЧУБАЙ "Вертеп", 1968
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|