Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якщо у вас є можливість виявити милосердя, не пропускайте вперед навіть вчителя.
КОНФУЦІЙ - Якщо хочеш бути непристрасним суддею, дивися не на обвинувача, а на саму справу.
ЕПІКТЕТ - Якщо хочеш не боятися, пам’ятай, що боятися можна всього.
Луцiй Анней СЕНЕКА - Якщо я не прокладу стежки до серця людей, вони не будуть спілкуватися зі мною, хоч і не будуть ні за, ні проти мене.
Авіценна - Виконуй свій обов'язок, не думаючи про наслідки; виконуй свій обов'язок, незалежно, чи принесе тобі це щастя чи нещастя. Давньоіндійський афоризм.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- У сусідів й індик співає, а у нас півень гелгоче.
- У твоїй голові сім літ не метено.
- У файного мужа жінка, як ружа.
- У хаті гульки, а в городі ані цибульки.
- У цих людей нема й мусі щось на крила взяти.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- В гаю, мов у раю.
- В голові, як у млині.
- В гурті робити, як з гори бігти.
- В місті, як у тісті, а без грошей нема чого їсти.
- В нашій школі, як на татарськім полі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Коли немає цензури, що ж то за мистецтво?
Воно ж не підтверджене державою!
Віктор КОНЯХІН - Шлях до слави повинен бути з перепонами, бо визнають недійсною.
Віктор КОНЯХІН - Нічого не міняти – це, по-перше, не народжуватись.
Віктор КОНЯХІН - Усе, що написано пером, час би вже переписати на тверду валюту.
Віктор КОНЯХІН - Довга шухляда зручна, коли треба простягати ноги.
Віктор КОНЯХІН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Коли олігархи стали ділити портфелі, в метушні забули про народ.
Юрій РИБНИКОВ - Коли рот на замку, слова виходять боком.
Флоріан БОДНАР - Коли у владі вибирають із двох халеп, то виходить третя — загальнонародна.
Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ - Коли царі природи з’ясовують стосунки, шакали користуються нагодою.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Колись лікарня зустрічала хворого питанням: «Що у вас болить?», сьогодні: «Скільки у вас грошей? ».
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Умру, а жить не перестану,
Любов'ю буду вічно тліть...
Важким я колосом устану
Із грудки рідної землі.
Михайло СИТНИК
"Умру, а жить не перестану...", 1946 - Земля, з дитинства рідна! Як її
старим покинути й піти в чужину,
а потім горювати: любий сину,
якби-то знов побачити її!
Якби побачити в секунду смертну
здаля, хоч раз один; дитячі втіхи
згадати й принести життя, як жертву,
й лягти в землі чужій, од горя тихій.
Василь Барка
"Апостоли", 1946 - Лежить земля, як книга розпростерта,
Над нею сонце, мов небес свіча...
Сухим аскетом невмолимий час
Глави читає приходу і смерти.
Теодор Курпіта
"Земля", 1947
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
