Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не називай солодким те, що породжує гiркоту.
Григорій СКОВОРОДА - Вiрю, що бiльше єлею має в своїй гладкостi улесник, нiж батько, коли карає, i що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: “Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли пiд нею голови нема”.
Григорій СКОВОРОДА - Не роби благим зла, а плотi – Богом.
Григорій СКОВОРОДА - Одна iстина солодка i стара, все iнше – сiно та гриб.
Григорій СКОВОРОДА - Вода без риби, повiтря без пташок, час без людей бути не можуть.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Цур та пек лихим очам!
- За морем йому вечеря! (вовкові, чоловікові і т.п., що не треба б їх сюди).
- В добрий час поговорити.
– Дай Боже в добрий час говорити, а в злий помовчати.
- Цур йому не проти ночі згадуючи.
- Не в мою міру (не до себе рівняючи).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- У квітні погода один день блисне, а сім днів кисне.
- Уночі тріщить, а вдень плющить.
- Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.
- Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
- Чайка сіда на воду - чекай доброї погоди.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Не мав смаку – з’їдав усіх підряд.
Віктор КОНЯХІН - Щастя не в грошах, щастя з грішми.
Віктор КОНЯХІН - Совість була чиста, але загублена.
Віктор КОНЯХІН - Ліс рубають – олігархи летять на Канари.
Віктор КОНЯХІН - Цвях у стільці – критика знизу.
Віктор КОНЯХІН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Доконавши людину, хвороба і собі підписує вирок.
Дмитро АРСЕНИЧ - Знайдений ідеал втрачає привабливість.
Дмитро АРСЕНИЧ - Грішник розкаюється, щоб звільнити душу для нових гріхів.
Дмитро АРСЕНИЧ - Лестощі – це словесний хабар.
Дмитро АРСЕНИЧ - Лякаються грому, хоч вражає блискавка.
Дмитро АРСЕНИЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти.
Микола КУЛІШ
"Народний Малахій", 1928 - Столоначальники, убивці, сутенерики,
Раби раба і служники слуги,
Сини російської імперської істерики,
Самодержавної нещадної нудьги,
Всесвітнє падло і вселюдська гнусь,
Здихайте у своїй зачиненій конурі!
Повстала у вогні, в пожежі, в герці й бурі
Вкраїна інша й інша Русь...
Микола БАЖАН
"Розмова сердець", 1928 - В нашому Радянському Союзі тепер хіба лише якісь історико-літературні іхтіозаври можуть заперечувати самостійність української літератури та культури в її історичному минулому, в її теперішньому і в її прийдешньому розвиткові.
Микола Скрипник
"Статті", 1929 - Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу?
Микола КУЛІШ
"Минa Мазайло", 1929 - Б. К. А що таке паляниця?
М. Український білий хліб.
Б. К. А я й досі на знала.
М. Отож і горе, що їсте, а не знаєте.
Микола КУЛІШ
"Мина Мазайло", 1929
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
