Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...найгірша хвороба – хворіти духом.
Григорій СКОВОРОДА - Якщо важливо лiкувати тiло, то чи не найважливiше разом з тілом зберiгати і душу людини цілою, здоровою, незiпсованою?
Григорій СКОВОРОДА - Коли хто не має нового серця, тому весь світ є старе лахмiття. Коли чия душа тужить, тому весь свiт плаче. Коли чиє серце мучиться i страждає, тому весь рiк без свята... Коли чий розум мертвий, тому весь вiк без життя.
Григорій СКОВОРОДА - Так само як боязкi люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли i великого судна пересядуть на невеличкого човна, а вiдти знову переберуться у тривесельник, але нiчого сим не досягають, бо разом i собою переносять жовч і страх,– так і життєві змiни не усувають з душі того, що завдав прикростi і непокоїть.
Григорій СКОВОРОДА - Якщо ти здоровий, радiю; якщо ти до того ще й веселий – радiю ще бiльше, бо веселiсть – це здоров’я гармонiйної душi. Душа, вражена яким–небудь пороком, не може бути веселою.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Собака бреше, а вітер несе.
- Вітер віє, собака бреше.
- Вітер повіє, а собака брехне.
- Чув, що дзвонять, та не знає де.
— ...в якій церкві. - Бреше тай дивиться, хочби очі заплющив.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Надувся, як пампушка.
- Надувся, як сич на вітер.
- Надувся, як сич на дощ.
- Надувся, як сич на мороз.
- Надувся, як сич на негоду.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Дурницю можна зіпсувати талановитим виконанням.
Олег Келлер. - Дурні люди роблять одні й ті самі помилки, розумні — щораз нові.
Ромен Роллан. - Дурнів менше, ніж вважають: люди просто не розуміють одне одного.
Люк де Вовенарґ. - Дух мови найвиразніше передають ті слова, які неможливо перекласти.
Марія Ебнер-Ешенбах. - Дякую мені, що є я в тебе!. . .
Вішнєвській.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Якби ще ті, хто працює, не заважали тим, хто їсть.
Олександр ПЕРЛЮК - Якщо людину як слід допитати, то виявиться, що вона усім задоволена.
Олександр ПЕРЛЮК - Не всі жінки святі, деякі ще тільки вчаться.
Олександр ПЕРЛЮК - Життя занадто коротке аби його прожити праведником.
Олександр ПЕРЛЮК - Від жінки ніхто не застрахований.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Богдан-Ігор АНТОНИЧ "Вишні", 1935 - Одгриміла епоха єдина,
Одшуміли в прапорах вітри. Як знайти Тебе, Україно, Серед злоби й нікчемної гри? Наталя ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА "І на місяці...", 1937 - Дзвін шабель, пісні, походи,
Воля соколина, Тихі зорі, ясні води — Моя Україна. Володимир СОСЮРА "Україна", 1939 - І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина.
Олександр ДОВЖЕНКО "Україна в огні", 1943
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|