Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що може бути солодше за те, коли любити прагне до тебе добра душа.
- Надмiр породжує пересит, пересит – нудьгу, нудьга ж – душевну тугу, а хто хворiє на це, того не назвеш здоровим.
Григорій СКОВОРОДА - Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ходi не дотримує мiри?
Григорій СКОВОРОДА - Як купцi вживають застережних заходiв, аби у виглядi добрих товарiв не придбати поганих i зiпсутих, так i нам варто якнайретельнiше пильнувати, щоб, обираючи друзiв, цю найлiпшу окрасу життя, бiльше того, – неоцiненний скарб, з недбальства не натрапити на щось підроблене.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Чим Бог світло доточив? — Огнем.
- І скотина розумна, даром що не говорить.
- Срібло — чортове ребро. Орел летить найвишче, а хрін росте найглибше.
- Дорогий товар з під землі йде (металь).
- Божа пташка (пчола).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Синій, як печінка.
- Сипле вишневим цвітом, як снігом.
- Сипле словами, як горохом об стіну.
- Ситий, мов кабан.
- Ситому так хочеться їсти, як голодному пити.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Вякій дурості свій час.
Віктор Жемчужников - Гнучкість розуму може замінити красу.
Фредерік Стендаль - Давати пораду дурневі — Що дзеркало — сліпому.
В. Мюллер - Дехто думає, що варто лише обізвати всіх дурнями, аби його вважали розумним.
Василь КЛЮЧЕВСЬКИЙ - Деякі люди ховають свій розум набагато ретельніше, ніж свою дурість.
Джонатан Свіфт
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Злочинців тягне в ніч, а решту людей — у ясний день.
Микола КЛОЧКО - Знаєте, як це приємно, коли у тебе все гаразд, постійно добрий настрій, нічого тебе не обурює і навіть не хвилює? От і я не знаю!
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Золоті — це власні зуби.
Віктор ІГНАТЕНКО - Зустрічали «на ура», а проводжали втричі радісніше.
Василь ТИТЕЧКО - Й боротьба з корупцією поповнює ряди корупціонерів.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я не поет і не історик, ні!
Я — піонер з сокирою важкою:
Терен колючий в рідній стороні
Вирубую трудящою рукою.
Пантелеймон КУЛІШ
"Піонер", 1893 - Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити, буду робити... Наша доля працювати, тому що й відпочинок наш потім без кінця.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Встала рано, затужила:
гірка моя доля!
Взялась би я до роботи,
та не маю поля.
Уляна КРАВЧЕНКО
"Встала рано, затужила...", 1925 - Чи я в лузі не калина була?
Чи я в лузі не червона була?
Взяли мене поламали
І в пучечки пов'язали
Така доля моя,
Гірка доля моя!
Народна пісня — Зелена діброво, скажи мені правду:
А що в світі красно процвітає?
— Червона ма - Хвалилася береза
Своїми вітами перед дубами.
— Хвались, не хвались,
Не ти їх кохала,-
Кохали віти буйнії вітри,
Буйнії вітри, дрібнії дощі.
Народна пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
