Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- З розбрату і постало насилля.
"Слово о полку Ігоревім" - Ні хитрому, ні спритному, ні чаклунові спритному суду Божого не минути.
"Слово о полку Ігоревім" - Хоч тяжко голові бути без пліч, але й тілу без голови.
"Слово о полку Ігоревім" - У кого ризи світлі, в того і мова чесна.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА - Птиця радіє весні, а немовля матері.
"СЛОВО" Данила ЗАТОЧНИКА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хто має вродливу дружину, тому мало двох очей.
Швед. - Хто має хліб і до хліба, той думає про етикет.
Япон. - Хто матір свою поважає, чужої не скривдить.
Aзерб. - Хто на вдові оженився, той мусить і сиріт годувати.
Груз. - Хто на чужім возі їде, з півдороги пішки йтиме.
Болг.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Високо і швидко пливуть у небі хмари - на гарну погоду.
- Грак прилетів - через місяць зійде сніг.
- Де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає.
- До першого грому земля не розмерзається.
- Довгі бурульки - на тривалу весну.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Відтоді, як винайшли мову, люди не можуть домовитися одне з одним.
Генрик Ягодзинський. - Відштовхувалися від тих самих цитат у різні боки.
Аркадій Давидович. - Вікно у світ можна затулити газетою.
Станіслав Єжи Лец. - Вільна преса може бути доброю чи поганою, це правильно. Але ще більш правильним є те, що невільна преса може бути тільки поганою.
Альбер Камю. - Вільний той, хто може не брехати.
Альбер Камю.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Цікаво, звідки з’являються задні думки?
Валентина ШУЛЬГА - Цікаво, скільки мух можна зробити із слона?
Валентина ШУЛЬГА - Цікаво, скільки народ ще зможе терпіти наше народовладдя? !
Олександр ПЕРЛЮК - Цікаво, чия правда переможе?
Олександр ПЕРЛЮК - Цікаво, чому розумні думки приходять у голову, а дурні – лізуть?
Юрій БЕРЕЗА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- І чужі ми чужениці
В рідній Україні, Як пташина без гніздечка На німій руїні. Пантелеймон КУЛІШ "Ключ розуміння", 1882 - Воскреснеш, нене, встанеш з домовини...
Тебе я словом правди привітаю, І розіллється слава України По всій вселенній, од краю до краю. Пантелеймон КУЛІШ "Слово правди", 1882 - Що там тюрма!
То слава наша! Ми всі тепер сидим в тюрмі! Всі п'єм одну ми скорбну чашу, Одна вона — тобі й мені. Олександр КОНИСЬКИЙ "Я не боюсь...", 1882 - Убогії ниви, убогії села,
Убогий, обшарпаний люд, Смутнії картини, смутні-невеселі, А інших не знайдеш ти тут. Борис ГРІНЧЕНКО "Смутні картини", 1883 - Тепер вона звелась і мову свою шляхетську забула, і віри відцуралась — словом, як там кажуть, та ж свита, та не так зшита.
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ "Люборацькі", 1886
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|