Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що хочеш, шукай, але не згуби миру.
Григорій СКОВОРОДА - Будь ласка, вiдчуй, що розумним i добрим серцям набагато милiший i шанованiший природний i чесний швець, нiж безприродний статський радник.
Григорій СКОВОРОДА - Так як в органi одне повiтря через рiзнi трубки рiзнi голоси витворює, отак у людському тiлi один розум по– iзному діє, розкладаючись на рiзнi складники.
Григорій СКОВОРОДА - Схильнiсть до дружби нi куплею, нi проханням, нi насиллям не досягається...
Григорій СКОВОРОДА - Дружать тiльки з тими, до кого вiдчувають особливе духовне ваблення.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Голова без розуму — пустий гарбуз. (таджик.)
- Зі сварки чоловіка і жінки сміється хатній поріг. (таджик.)
- І мітлою з хати біду не виметеш. (таджик.)
- Слон за мишею не ганяється. (таджик.)
- Який буде четвер, видно ще в середу. (турецьке)
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пішла, як сучка попід тином.
- Пішли мої літа, як вітер круг світу.
- Пішов і пішов, як мила ковтнув.
- Пішов наш старий у танець, як мокрий горобець.
- Пішов у ріст, як заячий хвіст.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Спершу твори дають славу авторові, а потім уже автор дає славу своїм творам.
Шарль Монтеск'є. - Спершу треба добре вивчити латинь. Потім її треба забути.
Шарль Монтеск'є. - Спершу тричі подумай, а потім промовч.
Анрі де Реньє. - Спинися мить. Ти прекрасна.
Йоганн Вольфганг Ґете. - Спирався на факти так обережно, начебто боявся їх розчавити.
Юрій Скрильов.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Те, що вчора було прогресом, завтра стане іхтіозавром.
Ліна КОСТЕНКО - Яка важка у вічності хода!
Ліна КОСТЕНКО - Душа пройшла всі стадії печалі –
Тепер уже сміятися пора. Ліна КОСТЕНКО - Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть.
Ліна КОСТЕНКО - Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть. Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі...
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Своєї держави я хочу під прапором ось під цим!
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві...
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|