Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Блажен муж, що життя має високе, а розум сумирний.
Нил - Значно краще підкоритись законові і князю, мудрішому за тебе.
Ісократ - Наскільки душа ліпша за тіло, настільки душевний лікар ліпший тілесного.
Ниський - Хай буде тобі віра початком божественних слів, віра, а не мудрість напоказ і дискусії, віра, яка вища від словесних хитрощів – та, що веде за собою душу до сприйняття слів, віра, не геометричними вправами народжена, а духовним і божественним.
Святий Василь - Як в мистецтві лікувальному, де лікар зцілити хоче тіло хворе, більше йому нашкодить, шкоди додавши, так і душа навчена хибним догматам, що є зловірними: скільки не намагайся перевчити її, лише спаскудиш, ще більше підстав для зловір'я їй додаючи.
Аристотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Дурнів не сіють, не орють, а самі родяться.
- За дурними не треба в Київ їхати, вони і тут є.
- Пізнати з мови, якої хто голови.
- Дурний носить серце на язиці, а мудрий язик на серці.
- Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гнучка, як билинка.
- Гнучка, як лоза.
- Гнучка, як тополя.
- Говорив, як у било бив.
- Говорить так, немов з книги бере.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- "Час минає!" – звикли ви казати. Час стоїть – минаєте ви.
Талмуд - А що я можу зробити один, якщо таких, як я, – мільйони?
Аркадій Давидович - Абсурдно ділити людей на гарних і поганих. Люди бувають або чарівні, або нудотні.
Оскар УАЙЛЬД - Багато без чого може обійтись людина, лише не без людини.
БЕРНЕ - Багато величного є на землі, але немає нічого більш великого, ніж людина.
Софокл
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Людина така, яке в неї мислення.
Лев СИЛЕНКО - Ти є той, кому поклоняєшся.
Лев СИЛЕНКО - Поклоняєшся чужим духовним істинам – значить, ти чужовір.
Лев СИЛЕНКО - Що варта віра без волі?
Лев СИЛЕНКО - Відвага – прикмета щасливої душі.
Лев СИЛЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,
І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...
Микола ВОРОНИЙ
"Vae victis", 1904 - Приступи, подивись і на путь мене справ,
Роз'ясни мені хвилі тривоги!
Я втомився, охляв, серед шляху пристав
І тривожно шукаю дороги.
Петро Карманський
"Як побачиш сліпця...", 1906 - Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз.
Задума квилить, шовкові вії
Срібляться ясним брильянтом сліз.
Петро Карманський
"Ой люлі, смутку!", 1906 - Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Я ввечері цілую рожу
І кличу сум.
Чому, чому я жить не можу
Та сам, без дум?
Павло ТИЧИНА
"Гаптує дівчина...", 1914
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
