Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що зберiгає? – Любов, любов. Що дає насолоду? – Любов, любов, початок, середина кінець, альфа і омега.
Григорій СКОВОРОДА - Любов ніяким чином не може бути вiчною і мiцною, якщо породжується тлiнними речами, тобто багатством...
- Все минає, любов же нiколи, все тебе облишить, крiм любого, в тобi сущого.
Григорій СКОВОРОДА - ...хороша любов є та, яка є iстинною, міцною і вічною.
Григорій СКОВОРОДА - ...я буду з тобою в пам’яті, в думці, в мовчазнiй бесiді: до такого ступеня любов сильнiша самої смерті!
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Мати казала: "Не бійся куди йдеш! скажи цю молитву, та й не бійся!
- Чорте, чорте! на тобі твоє, віддай мені моє! (як щось загублять і шукають, то так примовляють).
- "А що мати варила"? — "Борщ і полинь... сама ти згинь". (Русалки полину бояться).
- Не чисть мене до живого, бо я хороню тебе від усякого злого! (так говорять коли тереблять часник.
- Часник треба носити у кишені, вкупі з грошима).
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Знаю його, як облупленого.
- Знаю, як свою руку.
- Знають, як лисого коня.
- Зник, наче корова язиком злизала.
- Зник, як весняний сніг.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Жінки найдорожче що є в чоловіка, вони знищують не тільки гроші, але і весь вільний час разом з нервами.
Олександр Каргін-Уткін - Жінки не брешуть, вони тільки мало-мало підфарбовують правду.
Денні Кей - Жінки не користуються дурними порадами — вони їх випереджають.
Абель Эрман - Жінки не люблять неправди, вони тільки користаються нею.
Ів Прентамп - Жінки не мають чину.
Наполеон
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Не уподібнюйся поганому продавцеві: точно зважуй свої слова.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Не усе ж для москалів, може б і для на що-небуть?
КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО - Не хочете, щоб Вам наступали на п'яти, ідіть своєю дорогою.
Флоріан БОДНАР - Не чекай, коли тобі намилять мотузок. Як тільки намилять шию – змивайся.
Флоріан БОДНАР - Не чекайте поваги від народу, який не спромігся на повагу до самого себе.
Олесь ВОЛЯ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- ... Всі мусять бути благородними трудівниками на землі і для землі. Всі мусять почути себе членами великої людської родини.
Уляна КРАВЧЕНКО "Із афоризмів", 1884 - В похмуру годину за діло ти взявся,
В злигоднії часи ти жив-працювався. Але невсипущий, твердий роботяга, Із рук не пускав ти народного стягу. Василь МОВА "Ол. Як. Кониському", 1885 - Кожний з нас нехай працює,
Бо настала вже пора! Гей! Возьмімся всі до діла, Щоб пропала доля зла! Сидір ВОРОБКЕВИЧ "Уже пора", 1885 - Там, між людьми, що повиті сльозами,
Там знайду місце і долю єдину: Долю робітника без одпочину... Борис ГРІНЧЕНКО "У лісі", 1885 - Я не поет і не історик, ні!
Я — піонер з сокирою важкою: Терен колючий в рідній стороні Вирубую трудящою рукою. Пантелеймон КУЛІШ "Піонер", 1893
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|