Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Благодіяння, негідно застосовані, перетворюються в злодіяння.
ЦИЦЕРОН - Бог в нас самих.
СОКРАТ - Бог, створивши жінку, відпочив від справ творіння, бо в ній втілилася вся премудрість і влада Творця. Дружина ціла і досконала, а чоловік почуває недолік у позбавленні ребра, з якого вона створена.
Корнелій Агріппа - Брехунові потрібна гарна пам’ять.
Квінтіліан - Будучи поставлений у владу, не тримай на посаді при собі лукавих людей; у чому вони погрішать, за те тебе звинуватять, як начальника.
Солоній
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Горілка серце веселить, та од неї голова болить.
- Горобці горох з'їли, а свиня у клітку попала.
- Городить таке, що ні літо, ні зима.
- Горя боятися — і щастя не бачити.
- Господар: аж тоді стайню зачиняє, як коня вже немає.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Очі чорні, як вуглинки.
- Очі чорні, як терен.
- Очі, мов зіроньки на небі сяють.
- Очі, як вишні в росі.
- Очі, як у жаби.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Вірші не пишуться — трапляються.
Андрій Вознесенський. - Вірші роблять не з думок, мій любий. Вірші роблять із слів.
Стефан Малларме. - Вісті летять, але нерідко їх випереджають чутки, які повзуть.
Т. Константинов. - Вітальні листи завжди приймають одностайно.
Василь Стус. - Вічна трагедія науки: потворні факти вбивають красиві гіпотези.
Томас Гекслі.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Ті, хто розказує нам байки, живуть, як у казці.
Флоріан БОДНАР - Тому й круті часи, що в усьому — накрутки.
Леонід ЗАБАРА - Тонучий державний корабель першою покидала злочинна кают-компанія.
Леонід ЗАБАРА - У вирі життя найчастіше тонуть люди з важким характером.
Роман КРИКУН - У відчинені двері ломляться ті, хто зруйнував стіни.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Впливає місяць, наче яхт,
в хмарин архіпелаг, вп'ялившись вітру якорем в шпилі смерек. Вадим Лесич "Впливає місяць...", 1953 - Вікно відкрите дивиться у сад,
де від дощу піднялись буйно трави. І день, що розпочатий так, навгад, приносить спокій тихий і ласкавий. Марта Калитовська "Вечір", 1955 - Бабине літо, бабине літо...
Жовті каштани, сині світання. Паморозь вкрила ніжнії квіти — Скоро вже осінь — мокра і рання. Віталій Коротич "Бабине літо...", 1961 - Ми чуєм трав зелений крик,
Дощів задумані рефрени, Це травень, вічний єретик, — Так з-під землі бомбить зелено На рівні вічних партитур! Іван Драч "Протуберанці серця", 1964 - Лиш спогад знає про ірис,
в листах лиш ростимуть зела: дерева чорні та сірі, як влови, згадують зелень. Богдан Рубчак "Глухої осені", 1967
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж. То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків. - Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|