Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Той, хто розв'язує терор над іншими, сам перебуває у постійному страху.
Клавдій Клавдіан. - Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти.
Сократ. - Три шляхи ведуть до знання: шлях роздумів — цей шлях найшляхетніший, шлях наслідування — це шлях найлегший і шлях досвіду — цей шлях найгіркіший.
Конфуцій - У дурня в сто разiв бiльше неприязнi до розумного, нiж у розумного — неприязнi до дурня.
Саадi. - У людини є три шляхи, щоб робити розумнi вчинки: перший, найблагороднiший – роздуми, другий, найпростiший – копiювання, третiй, самий гiркий – досвiд.
Конфуцiй
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Залився, як дурний сироваткою.
- Залився, як дурний сироваткою.
- Залишився, наче на морі в човні без весел.
- Заліз кіт на сало та й кричить: "Мало!"
- Заліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Довгий, як тополя.
- Довгонога, як жирафа.
- Довгонога, як та чапля.
- Довгоногий, як журавель.
- Довгошиї, як жирафи.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ах, якби на своїх помилках можна було б учитися заочно.
Борис Крутієр. - Ахіллесова п'ята часто захована в голові.
Александр Кумор. - Багата уява — це вже творчий капітал.
Юрій Меліхов. - Багато бумерангів не повертаються. Обирають свободу.
Станіслав Єжи Лец. - Багато знатимете — не встигнете постаріти.
Олег Келлер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Нікчемний той народ, який не шанує своїх героїв, що віддали життя за свободу, незалежність своєї держави.
Йосип Сліпий - Ніч була довга, але ранок наблизився і ми не допустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах і ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи.
Микола Міхновський - Ніяка причина не вибачає неввічливості.
Тарас ШЕВЧЕНКО - Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?
Се так колись і вітер пропаде?
Леся УКРАЇНКА - Панувати не над кимсь, а на своїй землі.
Дмитро Донцов
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Іван Підкова", 1839 - Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали.
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Болить серце, як згадаєш:
Старих слов'ян діти
Впились кров'ю. А хто винен?
Ксьондзи, єзуїти.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нерозмежованою останеться навіки од моря і до моря — слав'янськая земля.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки" ("Передмова"), 1841
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
