Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Краса багатства не в скарбах, а в тім, щоби завжди допомагати тим, хто потребує.
Філон - Багатство природне – це достаток хліба і води, одежі простої, а хто зайвого бажає достатку, той душу свою мучить.
Філон - Казав, що убозтво – самонавчальна філософія, бо вона словом спрямовує, а ділом спонукає.
Ксенофонт - Коли й багатьма землями володієш за життя, а вмер – трьома ліктями володітимеш.
Філістіон - Муж, що викриває, ліпший за облесника.
Філістіон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Йому тільки й сниться горілчана криниця.
- Кажуть, що п’яниця,, а справді – брехня, бо він не п’є, а просто ковтає.
- Казала горілка: "Ой хто мене займе, у голову зайде, руки-ноги одбере і додому не зайде!"
- Карти і пиття не доводять до пуття.
- Коваль кує, а ковалиха в корчму йде.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Злякався, аж у п'ятах закололо.
- Змарнів, як з хреста зняли.
- Змарнів, як полова.
- Змерз, аж посинів.
- Змерз, як березова брунька.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Відвертість — джерело будь-якої геніальності.
К. Л. Берні - Відвертість — зовсім не довірливість, а лише дурна звичка міркувати вголос.
Василь Ключевський - Відгриміли весілля, загриміли родинні будні.
Юрій Меліхов - Відлуння — незмінна відповідь природи на запитання, які ми їй ставимо.
NN - Відмовлення – це пропозиція підняти ціну.
Жорж Элгозі
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Кожне національне відродження починається з відродження еліти.
В’ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ - Дорога до себе не означає зустрічі з собою.
Василь ЛІСОВИЙ - Прийняття своєї долі означає не заздрити долі інших.
Василь ЛІСОВИЙ - Щоб бути пристосуванцем, треба ще мати в душі ті цінності, що їх зраджуєш.
Василь ЛІСОВИЙ - Вічність – це симфонія, складена верховіттями наших душ.
Василь ЛІСОВИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- В зів'ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто знає, який я чуття скарб багатий
В ті вбогії вірші вкладаю?
Іван ФРАНКО
"Зів'яле листя"("Епілог"), 1896 - Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.
Іван ФРАНКО
"Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896 - Рідна мова на чужині
Ще милішою стає.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Рідний край", 1898 - Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Valse melancholique", 1898 - Поезіє! сопутнице моя!
Ти — теплий, животворний промінь сонця,
Ти — тихий місяць, що в тюрмі сія
З закуреного темного віконця.
Агатангел Кримський
"Поезіє! сопутнице моя!", 1898-1901
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
