Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якщо ти можеш збирати з нас податки двічі в рік, ти можеш дати нам і два рази літо та два рази осінь.
Плутарх. - Усяка жива істота прагне до задоволення. Тому, що задоволення є вище благо.Тож живіть мудро — прагніть до задоволення.
Епікур. - Знання – настiльки дорогоцiнна рiч, що їх не соромно добувати з будь-якого джерела.
Фома Аквiнський - Знання — настільки дорогоцінна річ, що її не ганебно добувати з будь-якого джерела.
Абу-ль-Фарадж. - Людина може припуститися помилки. Визнання її робить людину шляхетнішою. Але вдвічі стає вона шляхетнішою, коли виправить помилку.
Навої
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Аби хотіти, можна знайти.
- Загоїться, поки весілля скоїться.
— ... до весілля.
- Ще з того смерть не показує.
- Не буде тобі смерти з того.
- Псяча мати не загине.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Легко, як дурному з гори бігти.
- Легко, як п'яному з гори котитися.
- Ледачий, аж порохно сиплеться.
- Ледачий, як пес.
- Лежить, мов дубова колода.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Легше пізнати людей взагалі, чим одну людину зокрема.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Люди – господарі своєї долі.
Вільям Шекспір - Люди – не те, що гроші: їх одразу не розгледиш.
Лукіан - Люди – твоє власне дзеркало, їх гріхи – відображення твоїх.
Румі - Люди божевільні, і це настільки загальне правило, що не бути божевільним – теж свого роду божевілля.
Блез ПАСКАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Щастя є, поки його шукаєш.
Олександр ПЕРЛЮК - Ще добре, що хоч злидні платять усі податки.
Олександр ПЕРЛЮК - Що б іще вивезти за кордон, аби наша держава стала ще багатішою?
Олександр ПЕРЛЮК - Що б не залишив після себе — усе розтягнуть.
Олександр ПЕРЛЮК - Що ж іще реформувати, якщо вже нема що розкрадати?
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
У чорній стужі сонце України,
а ти шукай — червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.
Василь СТУС
"Пам'яті Алли Горської", 1977 - Верни до мене, пам'яте моя,
Нехай на серце ляже ваготою
моя земля з рахманною журбою.
Хай сходить співом серце солов'я в гаю нічному.
Василь СТУС
"Верни до мене, пам'яте моя...", 1977 - За обрієм обрій, за далями далі, -
допоки напруглий не вигасне день, —
погребли тополі в глибокій печалі
своїх калинових, вишневих пісень,
бо вже ослонився безокрай чужинний,
і гнеться в жалобі кривавий розмай.
Прощай, Україно, моя Україно, чужа
Україно, навіки прощай!
Василь СТУС
"Остання пісня", 1977 - А я живу в Божій волі —
Не дав мені Господь долі.
Народна пісня - Ой не повіває буйний вітер
та із чистого поля, —
Ой не жди, не жди того козаченька,
видно, така доля.
Лірично-побутова пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж.
То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків.
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
