На сайті зібрано нині:              
Авторів : 6653
Давня мудрість : 1612
Прислів'я, приказки : 27853
Народні прикмети : 2879
Афоризми : 13520
Українська афористика : 13439
Тисяча цитат : 1005
Афоризми Пошук:
Давня мудрість | Прислів'я, приказки | Народні прикмети | Афоризми
Українська афористика | Тисяча цитат | Тости |

Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота, глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське життя в Севастополі» та на сайті «Весела Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми з книг «Українська афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика – це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.

Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.

Вакансії для вчителів української мови та літератури

Давня мудрість / 1612
  • Порядність — це здатність чинити свідомо і справедливо там, де не передбачена дія закону.
       Аристотель
  • Не сумуй, що люди не знають тебе, але сумуй, що ти не знаєш людей.
       Конфуцій
  • Даремне навчання без думки, небезпечна думка без навчання.
       Конфуцій
  • Не достойний бути вченим той, хто думає про сите і спокійне життя.
       Конфуцій
  • В давнину вчилися, щоб удосконалити себе, зараз вчаться, щоб сподобатися іншим.
       Конфуцій 
Ще..
Прислів'я, приказки / 27853
  • Ніхто не винен, сама я.
       
  • Ну як би нещастя, — а то так сталось.(ато дурний розум).
       
  • Не Боже карання — своє дурування.
       
  • Не Бог на смерть веде, сам чоловік іде.
       
  • Не кінь наніс, сам молодець набіг.
    — ... але сам молодець наскочив.

        
Ще..
Народні прикмети / 2879
  • Плеще, як риба хвостом.
       
  • Пливе човен, як місяць у небі.
       
  • Пливе, мов лебідка (мов лебідь).
       
  • Пливе, як жаба.
       
  • Плигає, як коза.
        
Ще..
Афоризми / 13520
  • Лестощі — це словесний хабар.
       Дмитро Арсенич.
  • Летючка народжених повзати.
       Віктор Шендерович.
  • Лихо тих, хто пише швидко, в тому, що вони не можуть писати стисло.
       Вальтер Скотт.
  • Лихо авторові, яким перестали цікавитися плагіатори.
       Цаль Меламед.
  • Лихослів'я — це плітка з нудним відтінком моралі.
       Оскар Уайльд. 
Ще..
Українська афористика / 13439
  • Без землі – нема волі.
       Панас МИРНИЙ
  • Хіба ревуть воли, як ясла повні?
       Панас МИРНИЙ
  • І скрізь вороги – і ворогів немає, бо люди пониділи: ніхто не хоче прямо мірятись силою!
       Панас МИРНИЙ
  • Немає долі – немає й радості!
       Панас МИРНИЙ
  • Легше в бусурманській землі зогнити, – ніж у себе дома, в панській неволі, пропасти.
       Панас МИРНИЙ 
Ще..
Тисяча цитат / 1005
  • Віщуванням новим
    Серце моє б'ється, —
    Через край із серця
    Рідне слово ллється...

       Пантелеймон КУЛІШ
    "Заспів", 1862
  • Чи довіку ж, браття,
    Будемо мовчати?
    Благословіть мені кобзу
    Німую узяти!

       Пантелеймон КУЛІШ
    "До братів на Вкраїну", 1862
  • Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,
    Той у грудях не серденько, тільки камінь має.

       Сидір ВОРОБКЕВИЧ
    "Рідна мова", 1869
  • Кобзо, моя непорочна утіхо!
    Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,
    Голосом правди святої дзвони,
    Нашу тісноту гірку спом'яни.

       Пантелеймон КУЛІШ
    "До кобзи", 1882
  • Люде добрі! Пожалійте
    Бідолашного піїту,
    Що від горя, від наруги
    За слізьми не бачить світу.

       Володимир САМІЙЛЕНКО
    "Горе поета", 1886
     
Ще..
Тости / 65
  • Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
    – То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!

       
  • Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
    Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!

       
  • Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
    – Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!

       
  • Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
       
  • Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
        
Ще..
Стежки
Бібліотека сайту Українське життя в Севастополі "Весела Абетка" - Для дітей України
Ідея та наповнення Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ