Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Жити, Луцилій, значить — боротись.
Сенека. - Життя коротке, мистецтво ж - вічне.
Гіппократ - З глибокою мудрістю завжди живе глибоке невдоволення: хто збільшує своє знання, той збільшує своє страждання.
Соломон - З демократії народжується тиранія.
Платон. - Займи мiсце нижче, нiж тобi належить. Краще, якщо тобi скажуть — зiйди вище, нiж — зiйди вниз.
Талмуд.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Сокира остра, мотика їй сестра.
- Така сама уздечка на коня, що і на кобилу.
- Кожне стадо не без паршивої вівці, кожне село не без курвого сина.
- Насміхалась верша з болота.
– ... коли оглянулась, аж і сама в болоті.
– Верша в болоті гомоніла, а й сама там сиділа.
- Сміється верша з сака, бо й сама така.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Слова торкаються, як горох об стіну.
- Слова, як мед, а діла, як полин.
- Слова, як медок, а від них іде холодок.
- Слово скаже, як снопа зв'яже.
- Слово, як сталь,— ворогам печаль.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Інтелект — це те, що зрідка трапляється й у інших людей.
Александр Кумор. - Інтелігент — будь-яка людина, спроможна правильно написати це слово.
Максим Звонарьов. - Інтелігентна людина сміється із жарту тільки раз — коли його вигадує.
Генрик Ягодзинський. - Інтерв'ю — це така розмова, якої ніколи не було.
Казимеж Бартошевич. - Інтернет — сила! Телевізор — могила!
Юзьо Обсерватор.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Масове знищення людей — це ми вже проходили.
Ростислав ДОЦЕНКО - Мафія так ожиріла, що вже їй на руки не налазить жоден наручник.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - Ми вже звикли до раннього репресансу й пізнього реабiлiтансу. Але чи легкiсгь
- Ми всi однодумці, бо визнаємо тільки одну думку — свою власну.
Ростислав ДОЦЕНКО - Ми все шукаємо нові шляхи замість того, щоб утримувати в порядку старі дороги.
Роман КРИКУН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Чи я в лузі не калина була?
Чи я в лузі не червона була?
Взяли мене поламали
І в пучечки пов'язали
Така доля моя,
Гірка доля моя!
Народна пісня — Зелена діброво, скажи мені правду:
А що в світі красно процвітає?
— Червона ма - Хвалилася береза
Своїми вітами перед дубами.
— Хвались, не хвались,
Не ти їх кохала,-
Кохали віти буйнії вітри,
Буйнії вітри, дрібнії дощі.
Народна пісня - Ой у лісі, в лісі,
В лісі на дубочку
Ой схилив, схилив
Голуб головочку,
Та з гори в долиночку,
Схилив головочку
Згори в долиночку...
Народна пісня - Кожна деревина хворости пускає,
А кожна пташина свою пару має.
Народна пісня - — Червона калиночко, чого в лузі стоїш?
Чи сухи боїшся, чи ягід жалуєш?
— Сухи не боюся, ягід не жалую,
Стала та й думаю,
Як зацвісти маю.
Народна пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
