Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Наступний, весело освiтлений день – вiд учорашнього, так само як добра старiсть – нагорода хорошої юностi.
Григорій СКОВОРОДА - Солодке пізнає пізнiше той, хто може проковтнути неприємне.
Григорій СКОВОРОДА - Не любить серце, не бачачи краси.
Григорій СКОВОРОДА - Що вподобав, на те й перетворився.
Григорій СКОВОРОДА - Не за обличчя судiть, а за серце.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Такий характер. Хоч хату в центрi мiста має, а все говорить: – Моя хата скраю!
- Чия шкода, того й грiх.
- Що голова – то капуста.
- Що дешево – то гнило, що дорого – то мило.
- Як на медведя впаде мала галузка, то вiн мурчить, а як велика, то мовчить.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Загибає, як риба без води.
- Загинув, як руда миша.
- Заглядає, як кіт у каганець.
- Заглядає, як сорока в кістку.
- Заговорить, як жайворонок защебече.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Нас мучить не стільки бажання щастя, скільки бажання вважатися щасливчиками.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Наскільки люди розуміють свої помилки, бачимо з того, що, розповідаючи про свою поведінку, вони завжди вміють показати її у шляхетному світлі.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Наша подяка іноді буває настільки великою, що, розплачуючись з друзями за зроблене нам добро, ми ще залишаємо їх у боргу.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Наша щирість здебільшого викликана бажанням поговорити про себе і показати свої недоліки у вигідному для нас світлі.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Наше каяття – це, звичайно, не стільки жаль про те, що ми вчинили, скільки острах зла, яке можуть заподіяти нам у відповідь.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Учора запивав коньяк «Наполеон» коньяком «Кутузов». На ранок відчув усю жорстокість війни 1812 року.
Наталія ІВАНКІВ - Фільми про корупцію показують не для розваги, а для обміну досвідом.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Фортуна найчастіше усміхається тому, кого не помічає Феміда.
Микола ПАСЬКО - Хабар — дуже підступна річ: не встигнеш озирнутися, а він уже в твоїй кишені.
Василь ТИТЕЧКО - Хабарника дуже важко ви¬явити — особливо, коли він захищений законом.
Василь КУРОВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Але Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують одні одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть. Він все ще добрий для них.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля", 1902 - Ми люди, що знаємо лиш землю!Вона чорна та й руки наші почорніли від неї, та проте вона свята.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля", 1902 - Дні числить Бог, а ми маємо лиш на голові те, аби їх прожити.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля". 1902 - Панська ласка лише до порога, а там — "марш за двері".
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля", 1902 - Світ для всіх. Для багачів і убогих.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Земля", 1902
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|