Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Шляхетна душа ненавидить явно, не прикриваючи приязним лицем своєї нехотi, – нять так лише рабськi серця, що народилися на лицемiрство та брехню.
Григорій СКОВОРОДА - Добра слава краще м'якого пирога.
Григорій СКОВОРОДА - Коли є червiнець, навiщо бажати, щоб i гаманець був золотий.
Григорій СКОВОРОДА - Плаває нещасливо той, хто не вмiє досягти гаванi.
Григорій СКОВОРОДА - Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче. Зненавидь глупоту: тодi хоч i дурний, а будеш у числi блаженних.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Нащо свині намисто?
- Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
- Не бачила очком, то не бреши язичком.
- Не бачила сова орла, а як побачила, то аж зомліла.
- Не бачить лісу за деревами.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Збирається, як убогий на кисіль.
- Збирається, як циган молотити.
- Збігаються, як на солонище.
- Збігло літо, як вода.
- Звивається, як ведмідь у танці.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Існують тисячі вивертів, щоб змусити жінок говорити, але немає жодного, щоб змусити їх замовчати.
М. Бушеві - Іспити: це коли ті, кому зовсім не цікава відповідь, розпитують тих, хто не може відповісти.
Уолтер Ралі - Істина має потребу в захисті. Захистимо ж… свою думку!
Євген КАЩЕЄВ - Істинно велика людина — той, хто нікого не буде вчити і ні в кого не буде вчитися.
Х. Джебран - Істинно великі ті, чиї серця б’ються для всіх.
Ромен Ролан
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Черга — єдине місце, де люди справді бояться одне одного загубити.
Наталія ІВАНКІВ - Через те що в чужу душу не заглянеш, доводиться тут плювати.
Віктор ІГНАТЕНКО - Чи не найшкідливіший для жінок напій — чай. До нього завжди знайдуться пряники, тістечка, цукерочки, тортик, печиво...
Наталія ІВАНКІВ - Чим більше політики втручаються в історію, тим більше вона стає схожа на бульварну літературу.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Чим далі вліз, тим більший дрож.
Мар’ян КОНАШЕВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Як я люблю безрадісно тебе,
Народе мій, убожеством прибитий,
Знеможений і темністю сповитий,
Що вже забув і поважать себе,
Потративши свої колишні сили...
Як я люблю твої сумні могили,
Україно! Як я люблю тебе!
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"До України", 1878 - Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків диких,
Ти, що постав з безумної одваги
Гірких п'яниць та розбишак великих!
Пантелеймон КУЛІШ
"До рідного народу", 1882 - Шекспіре, батьку наш, усім народам рідний!
Чи чуєш, як зове тебе народ незгідний,
Приблуда степовий, наслідник розбишацький,
Що й досі чествує свій путь і дух козацький?
Пантелеймон КУЛІШ
"До Шекспіра". 1882 - Знай же, пане, біль мій тайний!
Я не єсть Баран звичайний,
Я — овечий патріот!
Думка в мене — розбудити
І з неволі слобонити
Весь овечий наш народ.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890 - Де Бурмило — цар народа,
Там пропала честь, свобода,
Голос правди занімів.
Іван ФРАНКО
"Лис Микита", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
