Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
Григорій СКОВОРОДА - Сліпі очі, коли затулені зіниці.
Григорій СКОВОРОДА - Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
Григорій СКОВОРОДА - Все минає, але любов після всього зостається.
Григорій СКОВОРОДА - Кому душа болить, тому весь світ плаче.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Золото випробовують вогнем, жінку – золотом, чоловіка – жінкою.
- Зосталось (залишилося) кружало де лежало.
- Зробив з гріхом пополам.
- Зробив стільки, як кіт наплакав.
- Зробив так, що й комар носа не відточить.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Нема цвіту, як маківочка, нема ріднішого, як матіночка.
- Неповороткий, як слон.
- Несе голову високо, як гуска.
- Несолоне, як трава.
- Нехай вони живуть, як віночки плетуть.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Нічого понад міру.
Сократ. - Ніщо не дістається нам так дорого й не цінується так дешево, як гроші.
Борис Брайнін. - Ніщо не зашкодить мені не робити того, чого я не хочу робити.
Володимир Брюґґен. - Ніщо не існує реально, поки цього не покажуть по телебаченню.
Данієль Бурстин. - Ніщо не можна назвати новиною, доки це не з'явиться в "Таймс".
Ральф Дікін.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Чим більше геронтологів-довгожителів, тим авторитетніша геронтологія.
Юрій РИБНИКОВ - Не кожна історія хвороби ввійде до історії медицини.
Юрій РИБНИКОВ - Бог створив людину, і людина відтоді не дає йому спокою.
Юрій РИБНИКОВ - Коли бракує аргументів, наклеюють ярлик.
Юрій РИБНИКОВ - Чи мають культурні цінності твердий прейскурант?
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова... Громотить над світом люта битва За твоє життя, твої права. Василь СИМОНЕНКО "Задивляюсь у твої зіниці...", 1964 - Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю. Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю. Василь СИМОНЕНКО "Задивляюсь у твої зіниці...", 1964 - Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину. Василь СИМОНЕНКО "Лебеді материнства", 1964 - Україно, зозульні діброви,
Україно, далеко єси... Україно, яка ж ти чудова, Усміхнись у серпанку краси. Михайло ОСАДЧИЙ "На обмерзлих...", 1966 - Національне відродження є процесом, що має практично необмежені ресурси, бо національне почуття живе в душі кожної людини, навіть тієї, яка, здавалося б, давно померла духовно.
Валентин МОРОЗ "Замість останнього слова", 1970
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|