Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли твердо йдеш шляхом, яким почав iти, то, на мою думку, ти щасливий.
Григорій СКОВОРОДА - Подiбне до подiбного веде Бог.
Григорій СКОВОРОДА - Вiнець хвали – старiсть.
Григорій СКОВОРОДА - Коли не можу нiчим любiй Вiтчизнi прислужитися, в усякому разi з усієї сили намагатимуся нiкому нi в чому не шкодити.
Григорій СКОВОРОДА - Всяка їжа i пиття смачнi й кориснi, але треба знати час, мiсце, мiру й особу.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- П'ятами накивав, аж залопотіло.
- Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
- Раз козі смерть!
- Раз мати родила, раз і умірати.
- Раз ошукаєш, а потім не вдасться.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Восени листопад швидко минув - чекай суворої зими.
- В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.
- Грім у вересні віщує теплу осінь.
- Дощ у вересні - півголоду, а посуха цілий голод робить.
- Жовтень ходить по краю, та виганяє птиць із гаю.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Коли держава управляється згідно з розумом, ганебні бідність і нужда; коли держава не управляється згідно з розумом, то ганебні багатства і почесті.
Конфуцій - Коли країна летить під укіс, за кермом повинна бути людина, яка вчасно натисне на газ.
Джонатан Лінн і Ентоні Джей - Коли множаться закони й укази, зростають розбої та грабежі.
Лао-Цзи - Коли народ освічені володарі, він дуже близький до революції.
А. де Рівароль - Коли справедливість зникає, то не залишається нічого, що могло б надати цінність життя людей.
Іммануїл Кант
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чому політики не можуть знайти між собою спільну мову? Бо у кожного з них своя кишеня.
Олександр ПЕРЛЮК - Чорний день — це коли висипаєш усі дрібняки з карнавки і серйозно думаєш, що це непогана сума грошей.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Шанси у нас завжди є, а от коштів для їх реалізації немає.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Шокова терапія цін: волосся вшанувало її вставанням дибки.
Флоріан БОДНАР - Що варті гілки влади, якщо на них нічого не родить?
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Всякому городу нрав і права,
Всяка іміеть свой ум голова,
Всякого прихоті водять за ніс,
Всякого манить к наживі свій біс.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
(за Сковородою)"Наталка Полтавка", 1819 - От живемо і маємося, як горох при дорозі.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Наталка Полтавка", 1819 - То, сказано, — пани щоб день у день гуляли,
А ми, неграмотні, щоб хліба заробляли.
Євген ГРЕБІНКА
"Рожа та Хміль", 1834 - Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - О Боже мій милий!
Тяжко жить на світі, а хочеться жить:
Хочеться дивитись, як сонечко сяє,
Хочеться послухать, як море заграє,
Як пташка щебече, байрак гомонить,
Або чорнобрива в гаю заспіває...
О Боже мій милий, як весело жить!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
