Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Карай судом, а не гнівом.
Демонакс - Мудрість прихована і скарб незримий – яка від обох користь?
Сирах - Той мудрий муж, що мовчазний, Бога шанує, відає, задля чого мовчить.
Секост - Коли мучив його цар Дмитро, силуючи виказати якусь таємницю його Батьківщини, відкусив язика свого і, розжувавши, виплюнув на того.
Зенон - Належить знати, що гідно мовити, про що гідно мовчати.
Святий Василь
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч гріха вкушу, а своєго не облишу.
- Най того опанує, хто свого не пильнує.
- Чи взяв, чи не взяв, аби за моє стало (або: аби за своє взяв).
- Чия основа, аби моє поткане.
- Віддай і сало, аби за моє стало.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Білолиця, як мазниця.
- Благовісний, мов у петрівку теля.
- Благородна, як свиня городня.
- Блакитний, як небо.
- Ближча сорочка тілу, як рідна тітка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- У моїх знаннях є прогалини, бо я соромився запитувати людям, що стояли нижче мене. Тому я хочу, щоб мої учні не вважали для себе негожим звертатися з усіх питань і до тих, хто стоїть нижче за них. Тоді їх знання будуть більш повними і досконалими.
Абу-ль-Фарадж (1226—1286, сірійський учений, письменник і лікар) - У чому різниця між хорошим і великим учителем? Хороший учитель розвиває здатності учня до межі, великий учитель відразу бачить цю межу.
Марія Каллас (1923—1977, грецька співачка) - Учитель — людина, яка може робити важкі речі легкими.
Ральф Емерсон (1803 — 1882, американський філософ) - Кожна людина мене в чомусь перевершує; і в цьому сенсі мені є чому в нього повчитися.
Ральф Емерсон (1803 — 1882, американський філософ) - Учитель не той, хто вчить, а той, у кого вчаться.
Анатолій Кашпіровський (р. 1939 р., український гіпнотизер)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Нулю не страшні мінуси.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Скількох журавлів у небі врятувала синиця у жмені.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Зависають у повітрі, як звичайно, важкі запитання.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Часто негативні факти не тільки мають місце, а й постійну прописку.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Природа не знає вихідних, але їх відчуває.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І пустота безмірна, щогодинна,
вже цілий світ береться осягти.
Як жить мені, якщо я ще людина?
Якщо мені від себе не втекти?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,
і правда топиться в брехні чи не щодня...
Невже і я впаду в нього і зникну
безболісно, безлико, навмання?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Край світу проруб. Тиша довсібіч.
Усесвіт твій німує і німіє,
і сонце, в душу світячи, не гріє:
в змертвілих лицях — відумерла ніч.
Василь СТУС
"Стань і вдивляйся...", 1977 - Я вже не можу словом. Тишина,
Мов реквієм, відлунює у скроні,
І мертвим птахом падає в долоні
Моє замерзле слово. Тишина.
Мойсей Фішбейн
"Зречення митця", 1984 - Зевес тоді кружав сивуху
І оселедцем заїдав...
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда". 1798
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
