Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Шукайте царство Боже і славу Його, і те все докладеться вам.
Євангеліє - За славою мудрі прямують.
Соломон - Не тут мука жахлива, а вічна мука страхітлива.
Діонісій - Безчестя стерпіти – велично й могутньо, а як слави набути прагнеш, то теє величної душі потребує і значного розуму, щоби, отримавши її, не втратити. То як хочеш слави зазнати – оджени славу, а як її вишукуєш – втратиш, бо така слава – подоба слави.
Діонісій - Говори, що гідно, і коли гідно, і про тих, хто гідний. І не почуєш того, що негідно.
Євгарій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Правителів критикувати — що на себе в дзеркало плювати.
- Працюй, небоже, то й Бог поможе.
- Прийміть і мою баночку на дьоготь.
- Прилетів до нас шпачок, взяв весну він на гачок.
- Пропав вік, як із маку цвіт.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вовк бере і пораховані вівці.
- Вогнище ніколи не вгомониться дровами, а земля - дощами.
- Вогонь сильний, вода - від нього сильніша, земля - від них обох, а працьовита людина - від усього.
- Возиш гній - Богові не молись.
- Воли орють, а скакуни овес їдять.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Любіть мене коли я найменше цього заслуговую, бо саме тоді я дійсно потребую любові.
Шведська приказка - Любов — це мчати на снігоході по тундрі. А потім він раптово перевертається, придавивши вас. І холодна ніч розкриває вам свої обійми.
Метт Гренінг - Любов вимагає активації нейронних ланцюгів, дезактивуючих оборонні схеми.
Семр Зекі - Любов всі про неї говорять, але мало хто її знає.
Оноре де Бальзак - Любов у всіх восьми тонах і всіх п’яти півтонах повної октави слова.
Стівен Фрай
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Пошуки крайнього закінчуються одним і тим же: за ним ще хтось стоїть.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Правда постійно торжествує, не може тільки восторжествувати.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Право бути обраним має кожен, реалізувати його мають можливість лише ті, що накрали мільйони.
Олександр ПЕРЛЮК - Правоохоронці у нас працюють активно, а бандити — ще активніше!
Олександр ПЕРЛЮК - Праця створила людину, якій тепер не дають працювати.
Олександр НОВАЧЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ой рада би-м, мій синоньку,
Листок написать,
Насипали могилоньку,
Не можу я встать;
Не можу я, соколоньку,
Глубоко на дні,
Насипали на рученьки
Сирої землі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Рекрут", 1862 - Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу... Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут на світі, ах, тутки ся діє!
Да як до гробу зложуть моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич не плаче, де усе німіє —
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Пречиста Діво", 1862 - Чую, що смерть, потайна й ненажерная,
В вічні обійми мене обхопила!
Василь МОВА
"Думи засланця", 1877 - І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Іван ФРАНКО
"Каменярі", 1878 - В затишному раю я води Лети п'ю,
Та тихострунную настроюю мою.
Пантелеймон КУЛІШ
"Рай". 1893
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
