Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли хто мандрує по планетах, блукає весь вiк по iсторiях, чи може взнати, що дiється у серцi?
Григорій СКОВОРОДА - Сiється гниле – виростає запашне, сiється жорстке – виростає нiжне, сіється гiрке – виростає солодке, сiється нiсенiтниця та дурiсть – виростає премудре й прозірливе.
Григорій СКОВОРОДА - Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
Григорій СКОВОРОДА - Люблю джерело i початок – вiчнi струменi, що течуть вiд випарiв серця свого. Рiки стiкають, потоки висихають, струмки зникають, тiльки джерело вiчно дихає випаруваннями, оживляє i прохолоджує. Одне джерело люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хто швидко прилiпляється до нової думки, той швидко вiд неї i вiдпадає. Що швидко запалюється, те раптово й гасне.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Веселий, як горобець.
- Хлопець, як живе срібло.
- Де врода, там і сила.
- Як хороший, не жаль грошей; а як поганий, копну ногами.
- Не дивися на вроду, лише на природу.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вуха, як у зайця.
- Вуха, як у слона.
- Вхопив, як шилом борщу налив.
- Вчепився, як блоха до кожуха.
- Вчепився, як вовк до ягнят.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань!
Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Олександр Олесь. - О трибуно! Скільки дурнів сходило з тебе переможцями.
Олександр Довженко. - Обережний редактор. Навіть таблицю множення друкує в дискусійному порядку.
Еміль Кроткий. - Обережно: коли ти в блиску слави, твої вороги мають перевагу — вони підстерігають у затінку. Станіслав Єжи Лец.
- Об'єкти, видимі через забарвлене скло, здаються такого самого кольору, що й скло.
Георгій Кониський.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Принцип рівноправ’я: погано — так усім !
Юрій РИБНИКОВ - Велетні думки заперечували примітивізм отрути та мотузки: вони винайшли електричний стул та гільотину.
Юрій РИБНИКОВ - Ми досягли такого рівня життя, що гостя можемо зу¬стріти лише хлібом — сіллю.
Юрій РИБНИКОВ - Коли політику батога замінили політикою пряника, у людей почали псуватися характери та зуби.
Юрій РИБНИКОВ - Ситий голодному не товариш, а пан.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - О Боже мій милий!
Тяжко жить на світі, а хочеться жить:
Хочеться дивитись, як сонечко сяє,
Хочеться послухать, як море заграє,
Як пташка щебече, байрак гомонить,
Або чорнобрива в гаю заспіває...
О Боже мій милий, як весело жить!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон" ("У всякого своя доля...") - Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Кавказ", 1845 - Встане правда! встане воля!
I Тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кровавії ріки!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Кавказ", 1845
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Зірки прекрасні вночі, а наші жінки подібні зіркам.
То ж вип’ємо за зоряні ночі!
- Вип’ємо за поцiлунок! Адже його придумав чоловiк, тому що не знайшов іншого способу закрити рота жiнці.
- Приходить чоловік додому і каже жiнці:
– Ти завжди виглядаєш такою гарною пiсля горiлки.
– Що ти, я зовсiм не пила, – дивується жiнка.
– Зате я випив.
То давайте вип’ємо за те, щоб нашi жiнки були завжди красивими.
- – Вип’ємо за панi Марiю!
Голос збоку:
– За яку?
Кожний за свою!
- Знаєте, чим казка вiдрiзняється вiд життя?
Казка – це коли женився на жабі, а вона виявилася царiвною.
А життя – це коли навпаки.
Так давайте вип’ємо за те, щоб наше життя було схоже на казку!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
