Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Тому, хто відважився діяти, за звичай, буває удача; і навпаки, вона рідко буває тим, хто зволікає та бариться.
Геродот - Трохи гірші ті правителі, яких народ любить і піднімає. Ще гірше ті, яких народ боїться, і найгірші за всіх всіх ті правителі, якими народ нехтує.
Лао-ЦЗИ - У великих справах вже саме бажання — достатня заслуга.
Проперцій - У гніві нічого не говори і не роби, поки не промовиш подумки всі двадцять чотири літери абетки.
Афінодор - У дурня в сто разiв бiльше неприязнi до розумного, нiж у розумного – неприязнi до дурня.
Саадi
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Як світ (або: досвіта) пообідавши поїдите і т.п. (жартуючи кажуть гостям, як вони з світом думають їхати).
- І на цей день (пішов, пропав).
- Поки суд та діло (або: право).
- Ще і кіт не женився.
– Ще й не починали. - Далеко, як оком сягнеш.
– ... заглянеш.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Коси, наче в русалки.
- Коси, наче шовкова трава.
- Коси, як льон.
- Крадеться, наче вовк до ягняти.
- Кремезний, як ріжок.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Якщо хочеш стати оптимістом і зрозуміти життя, то припини вірити тому, що говорять і пишуть, а спостерігай сам і усвідомлюй.
Антон Чехов - Якщо щось можна пояснити, значить це не поезія.
Йєйтс - "Джентльменська угода" — це угода, умови якої не потрудилися викласти на папері обидва партнери.
NN - ...Не досягши бажаного, вони зробили вид, начебто бажали досягнутого.
Мішель Монтень - 100% непочатих спроб, не увінчаються успіхом.
Уейн Грецькі
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Небо також підлягає змінам.
Георгій КОНИСЬКИЙ - Ніщо не може зламати вільного міркування людини.
Георгій КОНИСЬКИЙ - Об’єкти, видимі через забарвлене скло, здаються такого самого кольору, що й скло.
Георгій КОНИСЬКИЙ - Душа є більше там, де любить, ніж там, де живе.
Георгій КОНИСЬКИЙ - Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій КОНИСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Листя пада, мов золото,
Крок дзвенить насторожено... Я надвоє розколотий, Я стократ розтривожений. Михайло СИТНИК "Осінь", 1946 - Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич "Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу про самоту і про тривогу, про дні, яких я не лічу, про дивовижну німоту без слів та звуків, про нечулу німу, глуху, пусту, пусту — що серце далечі жахнулось. Оксана Лятуринська "У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту, І ти ідеш у темінь навмання, Розбитий і знівечений дощенту. Михайло СИТНИК "Ніч", 1956 - Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве. Василь СИМОНЕНКО "Дід умер", 1962
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|