Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Несподіване зло засмучує кожну людину, зненацька заставши.
Коли ж очікуєш його, готовий до цього розум, спокуси минувши, легко чинить опір. - Очікування напастей ще до біди зміцнює того, хто очікує, ще до того, як прийдуть.
Діон - І прийшли до Нього учні і дивувались, що Він розмовляє з жінкою.
Євангеліє - Ліпше жити у пустелі з левом і гадюкою, ніж жити з жоною лукавою і язикатою.
Євангеліє - Сором сам себе, тоді іншим не будеш осоромлений.
Теофраст
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Така вже пошесть!
- Рук своїх не підложиш.
– Це таке, що під його рук не підставиш.
- Як плугом відорав (відрятував).
- Молоде золоте, а старе гниле.
- Старі, старі! сидіти б вам на печі, та жувати калачі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- В полі жито, як лава.
- В хаті, як у вагоні.
- В хаті, як у віночку.
- В хаті, як у загаті.
- Важке, як каменюка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Доля — не випадковість, а предмет вибору; її не очікують, а завойовують.
Вільям Дженнінгс Браян - Доля і характер – це різні назви одного і того ж поняття.
Новаліс - Доля ніколи не відчиняє наступних дверей, не зачинивши перед цим попередніх. Віктор ГЮҐО
- Домашнє вогнище — в'язниця для дівчини і робітний дім для жінки.
Бернард ШОУ - Досвід — найбідніший спосіб пізнання.
Герцен
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Друзі бувають близькі, далекі і недалекі.
Леонід СУХОРУКОВ - Небезпечно бити себе в груди, якщо за пазухою камінь.
Леонід СУХОРУКОВ - Не все, що спадає на розум, має до нього стосунок.
Леонід СУХОРУКОВ - Ніщо так не посилює нашої сміливості, як переляк суперника.
Леонід СУХОРУКОВ - Йти своєю колією часто заважають чужі шпали.
Леонід СУХОРУКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Василь СИМОНЕНКО
"Лебеді материнства", 1964 - Україно, зозульні діброви,
Україно, далеко єси...
Україно, яка ж ти чудова,
Усміхнись у серпанку краси.
Михайло ОСАДЧИЙ
"На обмерзлих...", 1966 - Національне відродження є процесом, що має практично необмежені ресурси, бо національне почуття живе в душі кожної людини, навіть тієї, яка, здавалося б, давно померла духовно.
Валентин МОРОЗ
"Замість останнього слова", 1970 - І тут на допомогу приходить інстинкт самозбереження. Він — головна підвалина опору. Того опору, яким тримається нація, і духовність взагалі.
Валентин МОРОЗ
"Хроніка опору", 1970 - На українському пустирі пасуться всі...
Валентин МОРОЗ
"Хроніка опору", 1970
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
