Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Істинна хула краща за лицемірну славу.
Феофілакт - Однаковий гріх – гідне хвали гудити, і ганебне вихваляти.
Георгій - Красою вважай благий розум.
Георгій - Краса місту – мудрість з мужністю, а тілу – прикраса, душі – слово мудре, справі – доброчинство, слову – істина, а противник їх – безчестя.
Георгій - Годиться мужам і жонам слово й діло, гідне похвали, вихваляти й вшановувати, а все ганебне гудити.
Георгій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Чорний мак та смачний, а редька біла та гірка.
- Чорна-моторна.
- Хоч чорна та моторна, а біла дуже ніжна.
- На чорній землі хліб родить (як кепкують, що чорне тіло, або-що),
– ... а на білій собаки та вовки лапами гребуть.
– На чорнім хліб родить, а на біле гайтусь ходять.
- На одно око сліпий, а на друге і зовсім не бачить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Теплий, як піч.
- Тепло, як за лихим паном.
- Ти в цьому розумієш, як ведмідь на зорях.
- Ти мені набрид, як гірка редька.
- Тиняється, як злодій по ярмарку.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Хто шукає, той щось знає.
Андрій Книшов. - Хто ясно мислить, ясно викладає.
Нікола Буало. - Хто-небудь завжди дивиться із-за твого плеча, як ти пишеш. Мати. Вчитель. Шекспір. Бог.
Мартін Еміс. - Хтось працює на вічність, а хтось просто вічно працює.
Володимир Брюґґен. - Художник — брехун, але мистецтво — правда.
Андре Моруа.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- У гонитві за доларом найчастіше занапащають совість.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - У діда й баби найщасливіший день, коли приносять пенсію, в онуків — також.
Василь ТИТЕЧКО - У кожної пори життя свої мрії.
Василь МОМОТЮК - У нас усе робиться або заднім числом, або заднім місцем, через те й пасемо задніх.
Віктор ІГНАТЕНКО - У наших можновладців у школі були проблеми з географією, бо курс на Європу у них чомусь пролягає через Росію.
Василь ТИТЕЧКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847 - О думи мої! о славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"N. N."("О думи мої! о славо злая!"), 1847 - Думи мої, думи мої,
Де ви подівались,
Нащо мене покинули,
Чому одцурались?
Михайло Петренко
"Думи мої...", 1848 - Не для людей, тієї слави,
Мережані та кучеряві
Оці вірші віршую я.
Для себе, братія моя!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Не для людей, тієї слави...", 1848 - А на громаду хоч наплюй!
Вона — капуста головата.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Хіба самому написать...", 1849
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
