Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли віддячить злом за благе, то й від дому його не відніметься зле.
Нил - Гідним є уподібнюватись піфагорійським філософам, ті ж бо, коли посваряться зі своїми родичами або з людьми, ще до того, як сонце сяде, подають правицю один одному і, замирившись та розцілувавшись, розійдуться.
Плутарх - Мов дим, дихання в ніздрях ваших і швидкопливне життя ваше, мов стовпи хмарні. Тінь-бо мимохідне життя наше.
Соломон - Цей сказав: життя вимірюй малим і великим часом.
Біонт - Схоже життя це на іподром, на ньому добрі нерідко гинуть, а гірші – кращі місця посідають.
Демокріт
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Захотілось моєму синочку перед смертю тричі люлечки пихнути, — я йому розкурила і подала.
- Він тричі люлечки пихнув, душу Боженьку віддав.
- Як прилетіли три янголи — такі білі, такі білі, як вуголь.
- Як вхопили його душечку, та й помчали по очеретах, по болотах.
- Яблучко від яблуньки недалеко відкотиться
... — а хоч відкотиться, то хвостиком обернеться.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Заріс, як кіт.
- Заробив, як баба на голках.
- Заробив, як Мартин на милі.
- Засипав, як горохом у бочку.
- Засипав, як маком дрібненьким.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Завжди продажна – куплена вірність.
Сенека. - Лицемірна любов гірше ненависті.
Пліній. - Прагнення подобатись ставить в залежність від судження; прагнення бути коханим звільняє від нього.
Сталь. - Головний ворог кохання – байдужість, а не ненависть.
Льюїс. - Життєва суть, Вона проста: її уста. Його уста…
Федоров.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ціле суспільство мусить пильнувати, щоб усім учням початкових шкіл защіплювалося почуття одности народу […]
Іван Огієнко - Коли в недержавного народу не всі діти мають змогу навчатися в початкових рідномовних школах, то цілий народ мусить карно дбати, що такі діти одержали початкову рідномовну науку поза школою.
Іван Огієнко - Кожна дитина, що покінчила чужу школу, але не вміє читати й писати рідною мовою, втрачена для народу.
Іван Огієнко - Гуманітарні, педагогічні, правничі й богословські відділи вищих шкіл мусять конче викладати своїм слухачам і Науку про рідномовні обов?язки.
Іван Огієнко - Конечний обов?язок кожного студента — добре знати Науку про рідномовні обов?язки й віддано працювати за її наказами та для проведення її в життя.
Іван Огієнко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Облягла душу ніч — непрозора страшна,
Нема шляху з німої пустині.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Ніч".1896 - Неси ж мене. коню, по чистому полю,
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень, утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.
Іван ФРАНКО
"Безмежнеє поле в сніжному завою...". 1896 - О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Іван ФРАНКО
"Чого являєшся мені...", 1896 - Обгорта мене туга, болить голова,
Стіни й стеля гнітять, мов темниця...
Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова?
Де поділась моя чарівниця,
Молода моя муза, і горда, й смутна,
Жалібниця-порадниця тиха?
Леся УКРАЇНКА
"З пропащих років", 1897 - Вниз котиться мій віз. Пов'яли квіти,
Літа на душу накладають пута.
Іван ФРАНКО
"Поет мовить", 1898
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
