Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Благодіяння, негідно застосовані, перетворюються в злодіяння.
ЦИЦЕРОН - Бог в нас самих.
СОКРАТ - Бог, створивши жінку, відпочив від справ творіння, бо в ній втілилася вся премудрість і влада Творця. Дружина ціла і досконала, а чоловік почуває недолік у позбавленні ребра, з якого вона створена.
Корнелій Агріппа - Брехунові потрібна гарна пам’ять.
Квінтіліан - Будучи поставлений у владу, не тримай на посаді при собі лукавих людей; у чому вони погрішать, за те тебе звинуватять, як начальника.
Солоній
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Щось у тебе буде: хоч мотиль, хоч бабка. (Ой Варко, щось у тебе і т.д. — стара бабуся на завагітнілу.).
- Діти такі як кукіль.
– Діти, як кукіль маленькі.
- Качається, як бублик голеньке.
- Щото мати!
- Щото діти.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Коли мороз у лютому довго тримається - зима не довго пишається.
- Лютий сухий і холодний - серпень спекотний.
- Зорі яскраві - на гарну погоду, тьмяні - на дощ або сніг.
- Ліс притих - чекай дощу.
- Багато ягід - зима буде сувора.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Кохання сильніше смерті і страху смерті.
– Тільки ним, тільки коханням тримається і рухається життя.
Тургенєв. - Кохання – найсильніше з усіх пристрастей, тому що воно одночасно опановує головою, серцем і тілом.
Вольтер. - Життя – квітка, кохання – мед з неї.
Гюго - …кохання народжується від взаємного пізнання душ закоханих.
Фіренцуола. - Для людини, що кохає, весь всесвіт зливається в коханій істоті.
Берне.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Свобода слова є, адже тепер доводити те, що її немає, можна хоч до посиніння.
Олександр ПЕРЛЮК - Свобода слова ще є, говорити вже не хочеться.
Олександр ПЕРЛЮК - Свободу ми собі вже завоювали, тепер би ще згадати — навіщо?
Олександр ПЕРЛЮК - Свого хреста не кидай посеред шляху.
Жанна ЮЗВА-ЯСЬКІВ - Своєю добротою людина захищає перш за все саму себе.
Жанна ЮЗВА-ЯСЬКІВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.
Іван ФРАНКО
"Каменярі", 1878 - Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.
Іван ФРАНКО
"Гімн. Замість пролога", 1880 - Лиш боротись, значить, жить...
Vivere memento!
Іван ФРАНКО
"Vivere memento!", 1883 - Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Леся УКРАЇНКА
"Соntra spem spero!", 1890 - Не давайтеся ж у руки
Катам України,
Не давайтеся на муки,
Бийтесь до загину!
Василь МОВА
"Заповіт засланця", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
