Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ти не зобов’язаний доводити роботу до кінця, але й не повинен ухилятися від неї.
Доручивший тобі роботу надійний. - Тим охотніше топчуть ногами, чим колись сильніше боялися.
Лукрецій - Тіла ваші суть храм живучого в вас Святого Духа, якого маєте ви від Бога, і ви не свої.
Апостол Павло - Тіло, душа, дух. Тілу належать відчуття, душі — прагнення, духу — основоположення.
Марк АВРЕЛІЙ - Тільки одне благо — знання, і тільки одне зло — неуцтво.
СОКРАТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Ой щоб менша під корито не підвернула! (Як підростає менша дочка і сподіваються, що краща буде за старшу і скоріше заміж піде).
- О, ще буде паску гнітити (не віддасться цього року).
- Хоч нема зїсти, аби було з ким сісти.
– Хоч є що зїсти, та нема з ким сісти. - При своїй небозі добре і в дорозі.
- Хоч у попіл кусок умочу, та солодко зїм. (хоч з потом зароблю).
– Хліб у попіл умочу та зїм.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Вертиться, як швець на ярмарку.
- Верткий, як в'юн.
- Весела, як весна.
- Весела, як весняний жайворонок.
- Весела, як гай.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Знання – настiльки дорогоцiнна рiч, що їх не соромно добувати з будь-якого джерела.
Фома АКВІНСЬКИЙ - Знання – настільки дорогоцінна річ, що її не ганебно добувати з будь-якого джерела.
Абу-ль-Фарадж - Знання — не iнертний, пасивний вiдвiдувач, який приходить до нас хочемо ми цього чи нi; його потрiбно шукати, перше нiж воно стане нашим; воно — результат великої працi.
Г. Бокль - Знання – сила.
Френсіс БЕКОН - Знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів.
Гельвецій
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Далеко піде, якщо й далі не ходитиме, а плазуватиме.
Олександр ПЕРЛЮК - Дали вам свободу слова — от і мовчіть!
Олександр ПЕРЛЮК - Демократія — це влада народу, тому можновладці за все, що вони коять, жодної відповідальності не несуть.
Олександр ПЕРЛЮК - Демократія — це коли влада народу перебуває під контролем олігархів.
Олександр ПЕРЛЮК - Демократія — це коли за кого не проголосуй, все одно правитимуть олігархи.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- І починається нічна
Хрестів і піль розмова, І сповідаються поля, А слухає діброва. Богдан ЛЕПКИЙ "Сповідь землі", 1905 - Бувай здоров, верше,
Мій зелений верше! Вже нам так не буде, Як перше, Як перше... Остап ЛУЦЬКИЙ "На верхах", 1905 - Вечірній час — чудовий час:
Рожевий світ на небі згас, А таємничий сумерк ляг На горах, борах і полях. Василь Щурат "Вечірній час", 1905 - Нехай обдурений я сном,
Нехай осміяний без жалю, Нехай замість весни і раю Осінній місяць за вікном, Нехай! Але в душі моїй Яка цвіла весна рожева! Пахтіли, дихали дерева! Олександр ОЛЕСЬ "Нехай обдурений я сном...", 1906 - Я знаю, дні мої пролинуть надо мною,
Пролинуть окликом вечірньої луни, А я все буду ждать і сумною порою Минулий кликать час колишньої весни. Микола ФІЛЯНСЬКИЙ "І знов весна...",1906
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|