Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Збери перед собою живописцiв та архiтекторiв i пізнаєш, що живописна iстина мало де iснує, а найбiльшу юрбу їхню посiло невiгластво i немистецтво.
Григорій СКОВОРОДА - Без бажання все важке, навiть найлегше.
Григорій СКОВОРОДА - Землеробство вдесятеро лiпше всiх кручених наук, тому що воно для всiх найпотрiбнiше.
Григорій СКОВОРОДА - Що там веселощi й солодощi, коли нема свiтла? Що там мир, коли нема життя i веселощiв!
Григорій СКОВОРОДА - Як полум'я i рiка, так думка повнiстю не вiдпочиває. Вогонь гасне, рiка спиняється, а безтiлесна і безстихiйна думка рух свiй припинити (чи в тiлi вона, чи поза тiлом) не може анi на мить і продовжує своє стрiмке лiтання через необмеженi вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- В панські ворота широко ввійти, та вузько вийти.
- Панська прозьба, рівно з наказом ходить.
- Пан шапку хоч і здійма, та в шапці правди нема.
- З паном дружи, а за пазухою камінь держи.
- Чеши дідька зрідка.
— Чеши пана зрідка, нехай йде до Дідька.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Хропе, як кінь.
- Хруснуло, як горіх, шугнуло, як у міх.
- Худа, як драбина.
- Худий, аж ребра світяться.
- Худий, як дошка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Без вкладання у твір усього особистого досвіду ніякі вирізки й виписки не допоможуть.
Євген Євтушенко. - Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна і правдива, Мов Господа слово.
Тарас Шевченко. - Без повторень нема глибини.
Григорій Ландау. - Без помилок ще ніхто написати не зміг.
Митрофан Довгалевський. - Без праці талант — це феєрверк: на мить засліплює, а потім нічого не залишається.
Роже Мартен дю Гар.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Що швидко запалюється, те раптово гасне.
Григорій СКОВОРОДА - Щоб бути значним, треба стояти попереду нулів.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Щоб заглушити ганьбу відступу, голосніше кричіть «Ура!».
Анатолій ЄЛИСЕЄВ - Щоб заплатити за місце в раю, довелося продати душу чорту...
Володимир ВАРНАВСЬКИЙ - Щоб знайти місце в житті, треба знати місця.
Роман КРИКУН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Пеститься місячний промінь,
Лиже холодний сніг;
Чорною плямою комин
На білий килим ліг.
Микола ВОРОНИЙ
"Зоряне небо", 1907 - А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
Олександр ОЛЕСЬ
"А вже красне сонечко...", 1910 - Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Павло ТИЧИНА
"Арфами,, арфами...", 1914 - Квітчастий луг і дощик золотий.
А вдалині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив'ялий трунок.
Це рання осінь шле поцілунок
Такий чудовий та сумний.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915 - Ой не крийся, природо, не крийся,
Що ти в тузі за літом, у тузі.
Павло ТИЧИНА
"Ой не крийся, природо..."
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
