Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Як багато справ вважалося неможливими, поки вони не були здійснені.
Пліній Старший - Як в людині, так і в державі найтяжча хвороба та, що починається з голови.
Пліній Молодший - Як байка, так і життя: цінується не за тривалість, а за зміст.
СЕНЕКА - Як же свідомість прикріплюється до тіла?
Арістотель - Якби нам змовитися про те, щоб жінок не чіпати,—
Жінки самі, клянуся, чіпати б почали нас.
Овідій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Голодній кумі хліб на умі.
- Голодному й опеньки м'ясо.
- Голос дзвенячий, а совість свиняча.
- Голос, як сурмонька, — але ж чортова думонька.
- Голоси віддали й безголосими стали.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Солодкою стрілою пізній цвіт,
Скрадаючися, приморозок ранить.
Дзвенить земля, як кований копит.
Зима прийде - і серця не обманить.
Максим Рильський
"Людськість", 1929 - Чекає осінь винозора,
од багру й золота ясна:
Як грона винні в неї груди,
уста ж, мов келихи вина.
Богдан Кравців
"Чекає осінь", 1933 - Горять скрипки в весільній брамі,
на ній стобарвний прапор дня.
Іду в захопленні й нестямі,
весни розспіваної князь.
Богдан-Ігор Антонич
"Князь", 1934 - Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.
Богдан-Ігор Антонич
"На шляху", 1934 - Весно - слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю!
Вода шумить у сто потоках,
що з дна сріблистим мохом сяють.
Богдан-Ігор Антонич
"До весни", 1934
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Одружаться двоє, а результат — два рази по пів-людини.
Уейн Дайер - Одружилися самотня із самотнім, будуть плодити самотніх.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Ознака гарної освіти: говорити про високе найпростішими словами.
Ральф Емерсон - Око за око, зуб за зуб. А чому ж попка за гроші?
Войцех Верцех - Омолоджування – спосіб старіння жінок.
Лео Кампьон
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Істина прекрасна, поки не стала догмою.
Володимир ЧЕРНЯК - Істина, що робить нас вільними, поневолює нас.
Володимир ЧЕРНЯК - Одних змінює істина, інші змінюють істину.
Володимир ЧЕРНЯК - Храм істини ми будуємо із каменів спотикання.
Володимир ЧЕРНЯК - Вершини слави вкриті вічним снігом забуття.
Володимир ЧЕРНЯК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Вікно відкрите дивиться у сад,
де від дощу піднялись буйно трави.
І день, що розпочатий так, навгад,
приносить спокій тихий і ласкавий.
Марта Калитовська
"Вечір", 1955 - Бабине літо, бабине літо...
Жовті каштани, сині світання.
Паморозь вкрила ніжнії квіти —
Скоро вже осінь — мокра і рання.
Віталій Коротич
"Бабине літо...", 1961 - Ми чуєм трав зелений крик,
Дощів задумані рефрени,
Це травень, вічний єретик, —
Так з-під землі бомбить зелено
На рівні вічних партитур!
Іван Драч
"Протуберанці серця", 1964 - Лиш спогад знає про ірис,
в листах лиш ростимуть зела:
дерева чорні та сірі,
як влови, згадують зелень.
Богдан Рубчак
"Глухої осені", 1967 - Трудно грудень
холоднорукий
віддає мені спогади
погоди
очей твоїх
і брів
і грудей.
Богдан Рубчак
"Нарікання на грудень", 1980
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
