Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Де пролита кров наша, там є земля наша. І це вороги знають, і це вони стараються, та це старання марне. Буде так, як у старі часи Отців наших. Кажем ті слова для пам’яті, аби жодне з тих слів не втратилося.
Велесова Книга (17-В) - Дивись, русе, до розуму, бо ум великий Божеський єдиний із нами. А тому творімо і речемо з Богами воєдино!
Велесова Книга (1). - Краще маємо зникнути, але ніколи не бути в рабстві, і не жертвувати Богам чужим.
Велесова Книга (6-Г). - Маємо працювати, да не ректи, що не можемо, і краще не кажімо, що не маємо віри. Старанно повчімося тому, що речено тут, аби ми не забували, а так діяли те щоденно. А те є для бояр так само, як і для простих огнищан.
Велесова Книга (38-А) - Муж правий, ідучи додому, не тоді, коли говорить, що йде правий. Але він правий, коли слова його і звершення збігаються.
Велесова Книга (2)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Усякому по Якову.
- Ученому світ, а невченому тьма.
- Учись — на старість буде як нахідка.
- Хай Бог милує!
- Хай ваша душка буде між солодкими медами, перед пахучими ладанами!
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Ніч, хоч в око стрель.
- Ніч, хоч око вийми.
- Ноги, руки, як у рака, а сам рудий, як собака.
- Ноги, як батоги.
- Ноги, як ріпиця.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- На питання, що є друг, Арістотель відповів: "Одна душа в двох тілах".
Діоген Лаертський - Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги!
Іван Драч - Найглибша дружба викликає найзапеклішу ворожнечу.
Мішель Монтень - Найнебезпечніший ворог – відсутність ворогів.
Лойола - Найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрості, – це дружба.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Сміх — задоволення, якщо сміються не з вас.
Юрій РИБНИКОВ - Споживання їжі — теж праця, тільки не треба перепрацьовувати.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Справедливість є, нема грошей, щоб її купити.
Олександр ПЕРЛЮК - Старт виборчої кампанії: початок масового навішування на вуха виборців локшини.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Стільки дубів, стільки лип, то ж не дивно, що все у нас упирається в «зелень».
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга, І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло... Микола ВОРОНИЙ "Vae victis", 1904 - Приступи, подивись і на путь мене справ,
Роз'ясни мені хвилі тривоги! Я втомився, охляв, серед шляху пристав І тривожно шукаю дороги. Петро Карманський "Як побачиш сліпця...", 1906 - Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз. Задума квилить, шовкові вії Срібляться ясним брильянтом сліз. Петро Карманський "Ой люлі, смутку!", 1906 - Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура тягар свій носить. Леся УКРАЇНКА "Лісова пісня", 1911 - Я ввечері цілую рожу
І кличу сум. Чому, чому я жить не можу Та сам, без дум? Павло ТИЧИНА "Гаптує дівчина...", 1914
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|