Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Швидше всього наздоганяє та небезпека, яку зневажають.
Публілій Сір - Що посієш, те й пожнеш.
Марк Тулій Цицерон - Я знаю лише те, що я нічого не знаю.
Сократ. - Як в людині, так і в державі найтяжча хвороба та, що починається з голови.
Пліній Молодший. - Який правитель народу, такі й службовці при ньому.
Біблія.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Кров не вода.
— Людська кровця не водиця, розливати не годиться.
— Кров не вода, розливати шкода,
— ... не вода, річками не тече.
- На що варити саму кров! хоч би на половину з водою.
- Голова від Бога, а литка скарбова: бий скільки влазиться.
- Батіг не нитка, не урветься, а..а, не ішелянка, не розібється.
- Що голова то кість, — що литка то мясо.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Не помиряться, як два коти над салом.
- Не рвися, як собака на ланцюгу.
- Не стало, як його корова язиком злизала.
- Не так страшно п'яти вовків, як улесливого лиходія.
- Не так чоловік мішком, як жінка горшком рознесуть із дому.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Що таке коханка? Жінка, біля якої забуваєш те, що знав назубок, іншими словами, всі недоліки її статі.
Нікола Шамфор - Що ти обіцяєш жінці, те ти й маєш.
Аркадій Давидович - Що це: спалах щирості чи блювотина пам’яті?
Кароль Іжиковський - Що чоловікам подобається в жіночому платті найбільше всього? Їх уявлення про те, як виглядала би жінка без будь-якого плаття.
Брендан ФРАНСІС - Що, не любиш рисової кашки? А твій організм її любить.
Яніна ІПОХОРСЬКА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Афорист не повинен ставити крапку над “і”. Нехай якесь зусилля зробить і читач.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Доконавши людину, хвороба і собі підписує вирок.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Знайдений ідеал втрачає привабливість.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Грішник розкаюється, щоб звільнити душу для нових гріхів.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Лестощі – це словесний хабар.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Я ввечері цілую рожу
І кличу сум.
Чому, чому я жить не можу
Та сам, без дум?
Павло ТИЧИНА
"Гаптує дівчина...", 1914 - Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить,
Все вітами хитає, наче сумно мовить:
Журба, журба...
Отак роки, отак без краю
На струнах Вічності перебираю
Я, одинокая верба.
Павло ТИЧИНА
"Квітчастий луг...", 1915 - Я знов один, я знов один
Ніхто питать мене не стане,
Ніхто питать мене не стане,
Ніхто у душу не загляне —
Я знов один.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ
"Я знов один", 1917 - Чорна нічко, заглуши
Всі страждання на душі.
Григорій ЧУПРИНКА
"Ніч", 1918
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
