Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Чвара ліпше, ніж мир нетривкий.
- Наскільки ж той нетямущий, що замість миру війну обирає.
Геродот - Несподіване зло засмучує кожну людину, зненацька заставши.
Коли ж очікуєш його, готовий до цього розум, спокуси минувши, легко чинить опір. - Очікування напастей ще до біди зміцнює того, хто очікує, ще до того, як прийдуть.
Діон - І прийшли до Нього учні і дивувались, що Він розмовляє з жінкою.
Євангеліє
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як п'ян, то капітан, а проспиться, то й свині боїться.
- Як у житі кукіль, то хлібові покій, а як звонець, то йому кінець.
- Як часто за шапку береться, то не скоро піде.
- Якщо гарба перестане возити дрова, то сама піде в піч.
- Я такий, як хліб м'який.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Восени листопад швидко минув - чекай суворої зими.
- В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.
- Грім у вересні віщує теплу осінь.
- Дощ у вересні - півголоду, а посуха цілий голод робить.
- Жовтень ходить по краю, та виганяє птиць із гаю.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Людина починається там, де закінчується держава.
Олександр Панікін - Людство частково винагороджується за великі лиха тими великими уроками, які з них випливають.
Крістіан Нестел Боув (1820-1904), американський письменник - Майте мужність жити своїм розумом!
Іммануїл Кант - Меншість завжди не право — спочатку.
Герберт Прокноу - Ми народні обранці, наша функція — думати не про велич держави, а про народ.
Ірина Хакамада
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Молоко буває свіже, стерилізоване, пастеризоване і згущене. От тому-то в корови чотири дійки.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Моя птаха щастя щось давно не була у ветеринара.
Василь ТИТЕЧКО - Мріючи стати мільйонером, людина зазвичай думає, як витратити мільйон, а не як його заробити.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Мрія одруженого: щоб у жінки не було жодних мрій.
Флоріан БОДНАР - Мрія шофера: дожити до дешевого бензину.
Наталія ІВАНКІВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Весно, ти мучиш мене ! Розсипаєшся сонця промінням,
Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш!
Іван ФРАНКО
"Майові елегії", 1901 - На розпутті хрест дрімає,
На хресті ворона кряче,
Осінь стернями блукає
І за літом гірко плаче.
Богдан ЛЕПКИЙ
"В'януть квіти...", 1902 - То літньої ночі було на Дніпрі...
Чудової теплої ночі!
Горіли брильянти в небеснім шатрі,
І очі зоріли дівочі...
Микола ВОРОНИЙ
"Дніпрові спогади", 1902 - Холодні хмари залягли блакить,
Холодний вітер дме в степу потужно,
Гне очерет додолу, шелестить,
Мов звір в байраці, виє осоружне.
Микола ВОРОНИЙ
"Мандрівні елегії", 1902 - Тихо, легко і спроквола
Білий сніг паде, як з сита;
Вже ціла земля довкола
Ним прикрита.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Перший сніг", 1902
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
