Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Мудрий —хто знає потрібне, а не багато-дечого.
ЕСХІЛ - Мудрих та здібних людей треба висовувати на посади незалежно від їх положення, а лінивих і бездарних людей негайно звільняти з посад;
головних злодіїв треба карати, не чекаючи на їх перевиховання;
звичайних середніх людей треба виховувати, не чекаючи,поки до них прийдеться застосовувати міру покарання.
Сюнь-Цзи - Мудрість перемагає долю.
Ювенал - Музика надихає увесь світ, надає душі крила, сприяє польоту уяви…
ПЛАТОН - Навіть боги не можуть змінити минуле.
Агафон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як п’ян, то капітан, а як проспався, то й свині забоявся.
- Як пішла пішком, так і прийшла з порожнім мішком.
- Як придбали м’яса й сала, то й вода у колодязі добріша стала.
- Як прийшла Варвара, ночі увірвала, дня наточила.
- Як сирота, то й вітер в очі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Сидить, як на помості.
- Сидить, як печериця.
- Сидить, як сорока в сливах.
- Сидить, як тур у горах.
- Сидить, як у бога за дверима.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Нав'язування легенд як буквальних істин, умить перетворює їх з притчі на брехню.
Джордж Бернард Шоу. - Наголос падає на склад, а страждає все слово. Якщо наголос неправильний.
Борис Лєсняк. - Над всіх старшин найстарша правда.
Леся Українка. - Надзавдання.
Костянтин Станіславський. - Надмір свободи закріпачує.
Володимир Брюґґен.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Повстанчих отаманів цінують лише в часі боїв.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ - Українська земля лише нас покохала, а ми – її.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ - У психіці москалів один крок від побожності до атеїзму, від кохання до ненависті, від жалості до садизму.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ - Найкраще з москалями балакати мовою гармат.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ - Войовничі мужі перш за все шукають чужої сили.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Фанатизм виключає мислення взагалі або — найменше — ясність мислення. Без ясності мислення всякий рух сходить на манівці і перетворюється мимоволі й несвідомо на свою протилежність.
Юрій ШЕРЕХ
"Наша сучасність — наше мистецтво", 1947 - Так ось який ти, світе зелен-золот,
Давно відомий з вицвілої казки...
Серця людей — неначе лід і холод,
Злоба. Ненависть. Вічно жах поразки.
Олекса Веретенченко
"Так ось який ти, світе зелен-золот...", 1951 - Тугу нашу. Господи, благослови, що з нею, наче з костуром своїм жебрак, минаємо стовпи придорожні, у невідоме ведені Твоєю волею. І ти у камінь тугу цю перетопи, хай благословенний буде камінь цей, як зброя наша, що іще остання залишилася нам. Нехай безборонними не будемо. Щоб встояв кожний в зустрічі рішальній. Господи, благословляй!
Богдан Нижанківський
"Молитва", 1953 - І тепер Христос із хреста над нами звішує довічную свою главу.
Тодось Осьмачка
"Ніч і день". 1954 - Любити далеку царівну куди легше, ніж ближнього.
Микола Шлемкевич
"Загублена українська людина", 1954
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
