Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Язик – ворог людей і друг диявола та жінок.
Марк Туллій ЦИЦЕРОН - Як багато справ вважалося неможливими, поки вони не були здійснені.
Пліній Старший - Як в людині, так і в державі найтяжча хвороба та, що починається з голови.
Пліній Молодший - Як байка, так і життя: цінується не за тривалість, а за зміст.
СЕНЕКА - Як же свідомість прикріплюється до тіла?
Арістотель
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Пан Бог дав купця, а чорт розгудця.
- Пан Бог старий господарь.
- Пан с паном, а Іван з Іваном.
- Панич — не знав нич, но єдно письмо, тай то му з голови витрясло.
- Пан лупить хлопа, як скопа, а дідько пана, як барана.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Блаженна вода, що не мутить ума.
- Блискавка блисне - і камінь трісне.
- Блискавка влучає у найвище дерево.
- Блисне сонце і в наше віконце.
- Усе добро - від землі
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Хто володіє минулим, тому належить майбутнє.
Джордж Оруел - Хто довго роздумує, не завжди знаходить краще рішення.
Йоганн Вольфґанґ ҐЕТЕ - Хто ж гадав, що стародавня Русь доживе до «нових русскіх»…
Віктор КОНЯХІН - Характер кожної людини впливає на щастя інших людей, зважаючи на те, що він має властивість приносити їм шкоду або користь.
А. СМІТ - Характер людини найкраще пізнається за її поведінкою у вирішальні хвилини.
Стефан ЦВЕЙГ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Література ніколи не буває невинною – навіть якщо дуже хоче бути такою.
Оксана ЗАБУЖКО - Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями.
Оксана ЗАБУЖКО - В’язниця – не для поетів, поетам належиться проходити крізь стіни.
Оксана ЗАБУЖКО - Недописаний вірш утворює екологічну нішу.
Оксана ЗАБУЖКО - Відходити вчасно – то теж, що не кажіть, знак богообраності.
Оксана ЗАБУЖКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Фанатизм виключає мислення взагалі або — найменше — ясність мислення. Без ясності мислення всякий рух сходить на манівці і перетворюється мимоволі й несвідомо на свою протилежність.
Юрій ШЕРЕХ
"Наша сучасність — наше мистецтво", 1947 - Так ось який ти, світе зелен-золот,
Давно відомий з вицвілої казки...
Серця людей — неначе лід і холод,
Злоба. Ненависть. Вічно жах поразки.
Олекса Веретенченко
"Так ось який ти, світе зелен-золот...", 1951 - Тугу нашу. Господи, благослови, що з нею, наче з костуром своїм жебрак, минаємо стовпи придорожні, у невідоме ведені Твоєю волею. І ти у камінь тугу цю перетопи, хай благословенний буде камінь цей, як зброя наша, що іще остання залишилася нам. Нехай безборонними не будемо. Щоб встояв кожний в зустрічі рішальній. Господи, благословляй!
Богдан Нижанківський
"Молитва", 1953 - І тепер Христос із хреста над нами звішує довічную свою главу.
Тодось Осьмачка
"Ніч і день". 1954 - Любити далеку царівну куди легше, ніж ближнього.
Микола Шлемкевич
"Загублена українська людина", 1954
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
