Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- І рани не болять у переможців.
Публій Сір - Іншим прощай часто, собі — ніколи.
Публій Сір - Істина підкріплюється зором і часом, а неправда поспішністю і невизначеністю.
Тацит - Істинно людяний чоловік домагається всього власними зусиллями.
КОНФУЦІЙ - Керуй своїм настроєм, бо він якщо не кориться, то велить.
Квінт ГОРАЦІЙ Флакк
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч пів дулі, аби тілько під саму пику.
- "Побачу", казав сліпий.
— Казав сліпий "Побачимо"!
- Обіцянка цяцянка.
— ... а дурному радість.
- Казав пан, кожух дам, — слово його тепле.
—... Хоч кожуха нема, але є його слово.
- По обіцянку треба швидкого коня.
— По обіцянку на скорій клячі поспішай.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Високі гори мають найглибші доли.
- Вівцю не шуба, а корм гріє.
- Вівцю, котра не тримається отари, заберуть вовки.
- Вівця вирощує руно не тільки для себе.
- Від господарського ока худоба поправляється.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Твої чари, дівчинонько,
Я по людях знаю;
Тому щастю, тому раю
Віри не діймаю.
Пантелеймон Куліш
"Гульвіса", 1861 - Нема ліпшого на небі
Над зорю в погоду, –
Нема кращого на світі
Над дівочу вроду.
Пантелеймон Куліш,
"Настуся", 1861 - Щоб моя коханка люба
І моя дружина
Не була, як інші, пані,
А була людина.
Василь Мова
"На балі", 1878 - Хоч на хвилиночку в гай!
Михайло Старицький
"Виклик", 1883 - Бо жіноче серце любить
Вічно того, хто нас губить,
Навіть вдячності не жде.
Іван Франко
"Лис Микита", 1890
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якби людина могла наперед знати, що біле — то не чорне.
Олександр ПЕРЛЮК - Якби не Канари, я не уявляю, як би вони зараз виживали.
Олександр ПЕРЛЮК - Якби не поезія, ніхто й не знав би, що насправді життя — проза.
Олександр ПЕРЛЮК - Якби не тендітні жіночі плечі, чоловікові довелося б усе виносити на своєму горбі.
Олександр ПЕРЛЮК - Якби олігархи отримували стільки, скільки отримують пересічні громадяни, пересічні громадяни отримували б незрівнянно більше!
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І страшно стає за ту молоду українську інтелігенцію, яка в умовах нинішнього "українського" міста кращі свої сили мусить витрачати на відстоювання власного національного обличчя — замість змагатися на передньому краї життя планети за освоєння нової істини нового часу.
Євген СВЕРСТЮК
"Собор у риштованні", 1970 - Але минуле не зникає. Героїчно пролита кров не зникає. Вона трансформується в нову форму духовної енергії, породжує людину, яка має його виспівати. Минуле воскресає і розцвітає в генієві.
Євген СВЕРСТЮК
"Собор у риштованні", 1970 - Тільки громадська думка може осягнути все, вчасно подати знак тривоги, вчасно порушити якісь важливі питання, словом — бути найвищим регулювальником складного суспільного організму.
Євген СВЕРСТЮК
"Собор у риштованні", 1970 - Наша молодь в основній масі не знає історії, культури, навіть мови свого народу...
Євген СВЕРСТЮК
"Собор у риштованні", 1970 - Коли поникнуть голови переможених і сили їхні кануть у працю на хліб насущний, то на озлиднілому ґрунті завжди виростають поодинокі високі постаті як голос самозбереження народу, що мусить висунути свою естафету в особі подвижника, який швидко згоряє за всіх, як згоріли у нас тисячі безіменних, з забутими іменами і з великими іменами.
Євген СВЕРСТЮК
"Собор у риштованні", 1970
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ходили хлопець з дівчиною. Одного чудового дня хлопець запропонував дiвчині вийти за нього заміж. Вона погодилась, але тiльки з однiєю умовою: раз на рiк вона покидатиме його.
Хлопець подумав і погодився.
Вони стали чоловіком і жінкою. Один раз на рік жiнка йшла з дому на один день.
Чоловiка охопила цiкавiсть. Вiн став слідкувати за жінкою і побачив, як вона приходить в лiс, перетворюється в змiю i починає шипіти.
Так давайте вип’ємо за те, щоб жiнки шипіли тільки раз на рік і тiльки в лісі!
- Вип’ємо за жінок і коханок! За те, щоб вони нiколи не зустрілись.
- На питання про те, кого вiн більше любить – брюнеток чи блондинок – справжній мужчина повинен відповісти «Так!».
Так давайте вип’ємо за жiнок, яких люблять справжні чоловіки!
- Зірки прекрасні вночі, а наші жінки подібні зіркам.
То ж вип’ємо за зоряні ночі!
- Вип’ємо за поцiлунок! Адже його придумав чоловiк, тому що не знайшов іншого способу закрити рота жiнці.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
